Межа між протестом та повагою до ЗСУ. Чому образи військових шкодять армії та грають на руку ворогу. Читайте аналітичний матеріал.
Останніми тижнями українське суспільство спостерігає тривожну трансформацію внутрішньополітичного дискурсу. Гострі суперечки навколо кадрових рішень та управлінських кроків у секторі оборони вийшли далеко за межі конструктивної критики. На вулицях українських міст і в соціальних мережах дедалі частіше лунають не просто вимоги реформ чи прозорості, а прямі персональні образи на адресу вищого військового командування та конкретних командирів.
Особливо виразно ця тенденція проявилася в червні-серпні цього року. У публічній заяві Громадської організації «Захист Держави» громадські діячі наголошують: суспільство підходить до небезпечної межі, коли радикальна риторика починає загрожувати національній безпеці.
Де проходить межа між демократичним протестом та інформаційним ударом?
Конституційне право на протест і вимога відповідей від влади є фундаментом української демократії — саме тим надбанням, за яке сьогодні розгортається жорстока війна. Представники ГО «Захист Держави» підкреслюють, що самі неодноразово виходили на вуличні акції, коли йшлося про корупційні ризики, зловживання чиновників або депутатів. Проте ключове питання полягає не в самому факті протесту, а в тому, проти кого він спрямований.
«Між вимогою до влади і публічною образою на адресу військових лежить чітка межа. Гасло проти військового керівництва і героїчних військових — це інформаційний удар по тих, хто тримає фронт», — зазначається у Заяві ГО «Захист Держави».
Прямі образи та принизливі гасла на адресу конкретних воєначальників — таких як екс-головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, генерал Кирило Буданов чи інші командувачі — руйнують субординацію та довіру всередині оборонного комплексу. Коли з майданів вигукують лайку на адресу командного складу, її чують перш за все ті, хто перебуває в окопах під керівництвом цих генералів.
Правові інстанції проти «суду площі»
У правовій державі будь-яка підозра чи зловживання мають проходити через визначений законом алгоритм:
- Кадрові рішення ухвалюються згідно з чинним законодавством.
- Оперативне управління здійснюється виключно військовим командуванням.
- Розслідування правопорушень здійснюють слідчі органи (ДБР, СБУ, НАБУ).
- Ототожнення вини та вирок ухвалює суд.
Емоційні вигуки та образливі плакати не замінюють жодного з цих етапів. Як приклад у заяві наведено ситуацію довкола 425-го окремого штурмового полку. Сигналом для правової держави є офіційне розслідування: якщо факти порушень підтвердяться, винні мають понести невідворотну відповідальність за всією суворістю закону. Проте цивільний «суд з площі» не наближає процесуальний вирок, а лише створює хаос і підриває керованість військ.
«Вимога розслідування і образа з площі — це різні речі. Перша працює на те, щоб такого більше не сталося. Друга не змінює нічого», — наголошують автори звернення.
Коротка пам’ять та політична кон’юнктура
Найбільш болючим аспектом нинішніх інформаційних кампаній є швидкість, з якою суспільна вдячність змінюється на політичне нищення.
Операції на Київщині та Харківщині, масштабна Курська операція, знищення військових аеродромів у глибокому тилу ворога, ураження Кримського мосту — це здобутки, якими ще вчора пишалася вся країна. Люди, які розробляли та втілювали ці операції, не змінилися. Змінилася лише політична кон’юнктура.
Подарунок для ворожої пропаганди
Системні інформаційні атаки на військове керівництво — як з боку окремих політиків (зокрема, нардепки Мар’яни Безуглої), так і через вуличні акції з плакатами — створюють ідеальний матеріал для російських психологічних операцій (ІПСО).
Ворожі медіа та пропагандистські канали миттєво тиражують кадри українських мітингів, де принижують генералів ЗСУ, монтують з них сюжети та подають це як «доказ розколу української нації та розвалу армії». Тим самим учасники таких акцій, свідомо чи несвідомо, безкоштовно надають агресору контент, який той використовує для зриву мобілізації, підриву міжнародної допомоги та деморалізації цивільних.
Висновки та заклик до глузду
Армія є єдиним гарантом збереження української державності. Втягувати її у міжпартійні суперечки, робити з військових мішені для політичних амбіцій чи перетворювати генералітет на інструмент хайпу — це шлях до втрати суверенітету.
Журналістська спільнота та громадські інституції закликають політиків, активістів та медіа зберегти тверезість розуму: ставте жорсткі питання владі, вимагайте розслідувань, але не робіть цього через образи на адресу тих, хто зі зброєю в руках довів відданість Україні там, де ціною є власне життя.
Аналізував Звернення ГО «Захист держави», Сергій Вітер, спеціально для sknews.net
28 серпня 2026 року
ТЕКСТ ПОВНОГО ЗВЕРНЕННЯ читайте ТУТ: ЗАЯВА
