Холодні окопи, прифронтові посадки, розпечене повітря від вибухів і тиша, яка в одну мить перетворюється на пекло артобстрілу. У цих умовах кожен сантиметр української землі тримається не лише на сталевій волі бійців, а й на міцності фортифікацій. Минулого місяця українські лісівники безоплатно передарували на потреби Збройних Сил України грандіозні 28,7 тис. м³ лісопродукції.
За цими суворими цифрами – цілодобова праця, гуркіт залізничних вагонів і найголовніше: реальний захист для тих, хто стоїть на передовій.
Ритм війни: 23 вагони щомиті заради життя
Масштаби допомоги вражають: у середньому щодоби з підприємства відвантажували близько 925 м³ деревини, що дорівнює 23 залізничним вагонам. Переважно це міцна кругла деревина, яка вирушає безпосередньо туди, де кується оборона нашої держави.
Динаміка зростання підтримки говорить сама за себе: від початку року для фронту відвантажено вже 206,9 тис. м³ лісопродукції. Це більше ніж утричі перевищує показники аналогічного періоду минулого року, коли обсяги становили 67,5 тис. м³.
Потужний ресурс безперервним потоком спрямовують у найгарячіші точки — усі прифронтові регіони: Чернігівську, Сумську, Харківську, Дніпропетровську, Донецьку та Запорізьку області. Причому всі логістичні витрати та поставки підприємство здійснює повністю за власний кошт.
Голос з передової: «Ліс — це наше життя»
Сухі зведення логістики оживають, коли чуєш голоси тих, хто щодня на собі відчуває подих війни. Ми поговорили з колишнім працівником ДП «Ліси України», а нині мобілізованим командиром батальйону логістики підшефної 68 окремої аеромобільної бригади Василем Надрагою. Його бійці тримають надзвичайно складний Сумський напрямок.
Тут, на передовій, щомісяця спалюється у вогні та розчиняється в роботі до 300 м³ лісоматеріалів. Військові використовують їх за двома стратегічно важливими напрямами, від яких залежить виживання особового складу та збереження техніки.
1. Бліндажі: фортеці під землею
Для спорудження надійних укриттів йде в хід як хвойна, так і листяна деревина (переважно клас якості D).
- «Немає принципового значення, чи це сухостій, — пояснює комбат Василь Надрага. — Головне, щоб деревина залишалася міцною та не була уражена гниллю».
- Військові самостійно розпилюють кругляк на дошки. Ними укріплюють внутрішні конструкції, а потужні стовбури залишають для багаторівневих перекриттів.
- Деревину складають у кілька шарів і рясно засипають метровою товщею ґрунту.
Ці бліндажі з’єднуються розгалуженими ходами сполучення, утворюючи справжні підземні опорні пункти. Вони стають єдиним порятунком від смертоносних уламків, вибухової хвилі артилерії та нещадних атак ворожих FPV-дронів.
2. Капоніри: невидимі пастки для гармат
Окрім людей, захисту потребує й «бог війни» — артилерія. Для самохідних артилерійських установок (САУ) бійці облаштовують капоніри — глибокі заглиблені укриття. Дерев’яні опори та конструкції тримають на собі величезні маскувальні сітки, які зливають бойову техніку з ландшафтом, рятуючи її від ворожого ока з повітря та наведення ударів.
Чому на передовій обирають саме дерево?
Звісно, бетон міцніший. Але війна диктує свої жорсткі правила швидкості та мобільності. Заливання бетону вимагає купи часу, важкої техніки, арматури, бетонозмішувачів. А велика будівельна машина на лінії фронту — це ідеальна мішень для ворога, яка миттєво привертає увагу та викликає вогонь на себе.
Деревина ж має колосальну перевагу в умовах ближнього бою: її можна блискавично доставити, швидко обробити на місці та звести захисну споруду без зайвого шуму і залучення важкої спецтехніки.
Кожен кубічний метр лісу, привезений із тилу, там, на передовій, перетворюється на врятоване життя українського солдата. Це живий зв’язок тилу і фронту, де кожне дерево продовжує служити Україні — тепер уже як броня.
Сергій Вітер
