Тихі затоки та мальовничі озера Мезинського національного природного парку неможливо уявити без розкішних білих квітів, які в народі лагідно називають водяними ліліями. За свою витончену красу вони заслужено носять титул справжніх володарок водного плеса. Проте за цією естетикою ховається унікальний живий організм із дивовижними біологічними та еволюційними секретами. На території нашого парку можна зустріти одразу два види цих дивовижних рослин — латаття біле (Nymphaea alba) та латаття сніжно-біле (Nymphaea candida).
Ось кілька неймовірних фактів із життя цих водяних красунь, які вас точно здивують:
- Сучасниці динозаврів. Сучасне латаття — прямий нащадок найдавніших квіткових рослин на планеті. Пращури родини Лататтєвих з’явилися в крейдовому періоді приблизно 115–130 мільйонів років тому. Вони спокійно сусіділи з динозаврами й успішно пережили глобальне вимирання древніх гігантів. Про їхнє архаїчне походження нагадує навіть розташування пелюсток і тичинок по спіралі — справжній привіт із часів мезозою!
- Природний будильник із нічним зануренням. Квітки латаття живуть за суворим розкладом. Вони прокидаються та розпускаються близько 5–6 години ранку, а після 17:00 закриваються і… повністю ховаються під воду. Така нічна «ванна» надійно захищає ніжний пилок від зайвої вологи та прохолоди.
- Непромокальні парасольки. Верхня поверхня листя вкрита щільним шаром воску, тому вода з нього стікає, як з гусака води. Цікаво й те, що на відміну від звичайних наземних рослин, усі дихальні пори (продихи) у латаття розташовані виключно зверху.
- Пастка-готель для комах. Попри очікування, латаття зовсім не виділяє нектару! Жуки, бджоли та мухи летять сюди за поживним пилком, а заодно отримують приємний бонус — усередині теплої квітки комахи часто залишаються ночувати.
- Насіння-поплавець та мандрівники. Насінини рослини мають спеціальні повітряні мішечки. Спочатку вони легковажно плавають на поверхні води, поки повітря не вийде, після чого опускаються на дно. Крім того, насіння активно подорожують завдяки рибам і водоплавним птахам.
- Давня «кулінарія». Товсті кореневища латаття багаті на крохмаль. У давні часи люди вміли його використовувати: спочатку ретельно вимочували у воді, щоб позбутися гірких дубильних речовин та отруйних алкалоїдів, потім сушили й робили борошно. А підсмажене насіння колись слугувало непоганим замінником кави.
Обидва види — і латаття біле, і сніжно-біле — занесені до Офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Чернігівської області, адже природа потребує нашого захисту.
До речі, зривати латаття абсолютно безглуздо і з практичного боку: позбавлена звичного тиску води, розкішна квітка в’яне буквально за лічені хвилини. А от для самої водойми ці рослини життєво необхідні: їхнє кореневище міцно тримає донні відкладення, а широке листя рятує воду від перегріву, зберігаючи баланс усього екосередовища.
Лариса Подоляко, провідний фахівець з екологічної освіти Мезинського НПП
Світлини авторки
