Депутати сільської ради прийняли рішення всупереч законам України

Тотальна безкарність «удільних князівств», в які, на жаль, перетворюються деякі територіальні громади Чернігівщини, призводить до того, що історичну, культурну та археологічну спадщину нації захоплюють, розорюють та безслідно знищують. При цьому знищують вже навіть не зубаті агрохолдинги, а місцеві органи влади, які мали б стояти на сторожі закону.

Цього разу вкотре відзначилась Плисківська сільська рада, депутати якої проголосували за переведення археологічної пам’ятки – давньоруського поселення, в категорію земель «для ведення фермерського господарства». Аргументація керівництва громади вражає: «нам треба наповнювати бюджет». Подібному цинізму дивуються деякі депутати, оскільки, якби мова йшла дійсно про наповнення бюджету, то 220 гектарів найдорожчої в районі землі не переводили б із земель запасу в категорію фермерства, тим самим, створюючи штучні обмеження для участі в аукціоні компаніям, котрі можуть дати значно більший відсоток від оренди. У профільному департаменті Чернігівської облдержадміністрації рішення щодо археологічної пам’ятки називають незаконним і вже повідомили про це в прокуратуру. 

Хто перший встав – той краще одягнувся!

Цинічна та обурлива історія розгорнулась в Плисківській територіальній громаді. Голова сільської ради Марина Вірко зареєструвала для сесійного розгляду, окрім інших питань, два скандальні проекти рішення: зміни до регламенту, які повністю суперечать законодавству про доступ до публічної інформації та статусу депутатів місцевих рад і проект рішення про переведення частини земель у фермерські. І якщо перше питання інакше ніж самодурством не назвеш, то друге є не те, що незаконним, а й абсолютно цинічним.

Мова йде про 6 ділянок, які на публічній кадастровій карті проходять як землі запасу та землі для ведення сільськогосподарського виробництва. Їх переведення в категорію «для ведення фермерського господарства» ще належить оцінити з точки зору права. А от рішення по земельній ділянці, розміром 34,8 гектара, є абсолютним невіглаством. Річ у тому, що ця земля числиться як археологічна пам’ятка. Це – давньоруське поселення, яке офіційно перебуває під охороною держави. Втім, схоже на те, що в Плисківській громаді рішення ради є вищим за закони України.

Узяти хоча б ситуацію з роздаванням земельних наділів. Виявляється, що навіть, маючи на руках рішення сесії про надання дозволу на виготовлення технічної документації, людина жодним чином не може бути впевнена у тому, що коли вона принесе документи на затвердження, то не з’ясується, що ця земля вже має іншого власника. Прямо таки, як у тому прислів’ї: «хто перший встав – той краще всіх одягнувся». Заради справедливості варто зазначити, що цим часто грішать можновладці, бо їм абсолютно байдуже хто саме першим оформить землю, а хто заплатить кровно зароблені гроші за виготовлення документів і нічого натомість не отримає.

Подібне нахабство обурило навіть деяких депутатів з обойми Марини Вірко. Один із них не витримав в закликав колег не голосувати за дозволи, оскільки на деякі з земель сільська рада давала дозволи раніше.

«Ми так можемо давати по чотири дозволи на одну земельну ділянку. Люди заплатили гроші, виготовили  проекти, які очікують експертизи і ми зараз знову надаємо дозволи», — сказав він.

На що Марина Вірко відповіла: «Це така проблема. Зараз зачитаю вам земельний кодекс, щоб ви розуміли. Земельна ділянка світиться вільною. У нас багато несправедливості в житті…».

Зрештою, за наполяганням депутатського корпусу спірні земельні ділянки, а їх було дев’ять, винесли на голосування. Дивно, але за надання дозволу по цих спірних землях проголосувало 6 із 19 присутніх депутатів, серед яких родина Ілляшенків – секретар Людмила Василівна та її чоловік, голова земельної комісії, якого в селі називають «фермером без трактора», Микола Євгенович.

З чого така зацікавленість?

Дерибан археологічної спадщини – незаконний!

Але це все дрібниці в порівнянні з благородною метою «наповнення бюджету». Основним джерелом для його наповнення є земля, точніше здача її в оренду. Як демонструє досвід Плисківської ТГ, завдяки аукціонам орендна плата за землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва може складати більше 40% від її нормативної грошової оцінки! Але є й інший досвід тієї ж таки громади з проведенням земельних торгів, який не настільки ефективно наповнює бюджет – це землі для ведення фермерського господарства. Після останнього аукціону громада отримала аж 8% від нормативно-грошової оцінки. Це дуже значний внесок до бюджету?

Прикриваючись гаслом «наповнення бюджету» голова Плисківської сільради Марина Вірко винесла на голосування питання передачі на аукціон 6 земельних ділянок загальною площею 220 га для ведення фермерського господарства. Хіба 8% більше 40%? Навряд! Порахувати втрати від такого «наповнення» бюджету, звісно, можна але не варто, бо в цій задачі є це одне «але». Одна з ділянок площею 34,8 га належить до історико-архітектурної спадщини, а такі землі треба охороняти та берегти для нащадків, бо це наша історія, наше минуле!

Хіба розуміють це 12 осіб без родової пам’яті, які проголосували за це рішення? Пригадуєте як у Тараса Шевченка: «За шмат гнилої ковбаси і рідну матір попроси, то віддасте…»? В даному випадку віддали навіть не матір, а історію всього роду! Справжній дерибан і не лише сільськогосподарської землі, а й культурних цінностей під прикриттям децентралізації.

Голова громади пані Вірко пояснила це так: «Воно іде в переліку на аукціон… Наше завдання – наповнити бюджет. Для цього є відповідні структури, які дозволяють чи ні. Якщо не дозволять, ми виключимо його з переліку і забудемо про цю ділянку назавжди».

Не дозволять!

Виконуюча обов’язки директора департаменту культури, національностей та релігії Людмила Замай пояснила, що рішення про переведення археологічної пам’ятки у фермерські землі з ними не узгоджувалось, що є незаконним.

«Мова йде про те, що у разі зміни цільового призначення земельної ділянки потрібне обов’язкове погодження проекту землеустрою з нашим департаментом. Такої документація до департаменту не надходило. До Плисківської територіальної громади надіслано лист із вимогою про надання інформації щодо відведення земельних ділянок під пам’ятками культурної спадщини! Після отримання відповіді будуть вжиті відповідні заходи задля збереження об’єктів культурної спадщини!», — пояснила захисниця пам’ятко охоронної та культурної спадщини.

«Фермер на велосипеді»

Цинізм же так званого фермерського питання полягає не лише в кричущому порушенні законодавства, не лише в наплювательському ставленні до історії, але також у тому, що все це, скоріше за все, робиться під «свого» фермера, оскільки участь в аукціоні дозволено приймати тільки фермерам, аж ніяк не компаніям.

Одним із таких місцевих фермерів є чоловік секретаря сільської ради, голова земельної комісії Микола Євгенович Ілляшенко. В селі його називають людиною, пов’язаною з одіозним Михайлом Голицею та «фермером на велосипеді».

На запитання до Людмили Ілляшенко яким чином її чоловікові, який орендує в громаді 130 гектарів землі, вдається обробляти її без техніки Людмила Василівна відповіла так: «Мій чоловік фермер. Але, не маючи техніки, у цьому році він заплатив 470 тисяч гривень у бюджет громади».

Далі вона порадила спитати безпосередньо у Миколи Євгеновича як йому це вдається робити без техніки. Однак доки ми розмовляли, голова земельної комісії покинув залу.

Коментарі з приводу

Депутат Плисківської сільради Валентина Воскобойник:

«Що стосується земель, які виставлятимуть на аукціон – це гарна справа, але в публічній кадастровій карті світиться, що цільове призначення цих земель значиться як землі запасу і землі для ведення сільськогосподарського виробництва. У переліку проекту рішення змінено цільове призначення під фермерство. Я за те, щоб ці ділянки залишити, а особливо що стосується археологічної спадщини – це давньоруське поселення, яке не можна передавати в оренду, його треба зберегти у такому стані, яким воно є. Вважаю це рішення незаконним».

Рішенню розорати археологічну спадщину дивуються навіть аграрії. Співвласник ТОВ «Плиски Агро» Валерій Новицький, який, як відомо, взяв під опіку та власним коштом вивів в натурі пів сотні курганів говорить наступне:

«ТОВ «Плиски-Агро» впродовж кількох років, як тільки вияснили, що ця земельна ділянка в 34,8 га-археологічна і культурна пям'ятка «Городище» за допомогою земельної інспекції установили її межі, оборали плантажним плугом, встановили прапор України і не обробляли. А управління територіальної громади вже вдруге проводить через рішення сесії розподіл цієї ділянки. Перший розподіл взагалі планувався під безоплатну приватизацію по 2 га на 17 осіб. При виготовленні технічної документації хтось з виконавців не взяв на себе відповідальності і діло «заштопорилось». Але як тому прислів'ї: «Бачу ціль – не бачу перешкод!! — з настирністю достойною кращого застосування, керівництво територіальної громади йде на подвійне порушення – зміну цільового призначення і знищення археологічної пам’ятки! Жодне «ми не знали, ми не хотіли» тут вже не проходить! І знали і хотіли! Подумати лишень – народні обранці знищують культурну спадщину рідного краю! Не агрохолдинги, не аграрії, а місцеве самоуправління! Хотілось би побачити коментар когось із депутатів, що голосували: на що їх спонукало на таке рішення? Адже на сесії було оголошено про те, що це – археологічна і культурна пам’ятка». 

Навряд чи Валерій Новицький отримає якусь оригінальну відповідь від когось із тих 12 депутатів щодо мотивів їхнього волевиявлення. Марина Вірко сказала все за них і, виконавши чергову земельну місію, та, отримавши матеріальну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, відправилась у відпустку. Втім, сільський голова, очевидно, примарно сподівається на те, що, коли голосування є колективним, то і відповідальність теж колективна. Це, як мінімум, перевищення службових повноважень, адже всі рішення підписує саме голова і саме сільський голова несе пряму відповідальність.

Дуже прикро спостерігати за тим як заради отримання копійчаних прибутків ті, кому довірили посеред іншого охороняти історію, топчуть її, зневажаючи майбутнє наших дітей, бо діти тих, хто продасть цю землю навряд чи житимуть на ній після «подвигів» їхніх батьків. 

Віталій Назаренко

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?