Росіяни кинули його в яму з тілами побратимів і пішли покурити. Вони були впевнені, що він мертвий. Але командир взводу Владислав вижив — попри перерізану трахею, поранення та пʼять днів важкого шляху через сіру зону.
Засідка та катування
Владислав — командир взводу. Під час боїв на Донеччині його підрозділ потрапив під щільний ворожий обстріл. Щоб зберегти життя особового складу, командир віддав наказ розосередитися. Коли звʼязок із бійцями втратився, Владислав рушив на їхні пошуки довколишніми будинками — і потрапив у засідку російських найманців.
Його завели до підвалу. На колінах, зі звʼязаними руками, там уже стояли його побратими. Всюди була кров.
Окупанти влаштували показову страву: катували українських військових на очах у командира. Найбільше знущалися з перших двох: їм виколювали очі, відрізали вуха, носи, катували плоскогубцями. Наруга супроводжувалася нелюдськими криками. Коли Владислав заплющував очі, кати силою змушували його дивитися.
Згодом черга дійшла й до нього. Владиславу відрізали шматок вуха, вирвали зуб і перерізали горло. Після цього тіла всіх сімох бійців скинули в яму та засипали побутовим сміттям.
Втеча з ями
Окупанти не пішли одразу — вони тривалий час стояли над ямою, курили та розмовляли. Владислав затамував подих і чекав. Коли вороги нарешті зникли, поранений почав діяти.
У смітті він відшукав уламки розбитої пляшки. Гострим склом Владислав перерізав мотузку на руках і вибрався з ями. Наперекір усьому він поповз у бік українських позицій.
Шлях тривав пʼять діб. Двоє діб довелося переховуватися в люку від ворожих дронів, які полювали на будь-який рух. У руці Владислав увесь час стискав гранату — на випадок повторного оточення або якщо сили остаточно покинуть його. Проте думки про дружину та доньку не давали здатися.
Диво для медиків
Коли Владислав нарешті дістався своїх, медики не могли повірити, що з такими ушкодженнями людина здатна вижити й пересуватися.
«Він виглядав як жертва серійного маніяка: повністю пошкоджена трахея, частина мʼязів шиї та стравоходу, — зазначають лікарі. — З обох боків залишалося по пів сантиметра до смерті. Якби зачепило сонну артерію — усе закінчилося б за півтори хвилини».
Попереду на Владислава чекала тривала реабілітація. Через травму горла він тривалий час не міг говорити, тому спілкувався з дружиною та братом за допомогою записок у блокноті.
Попри перенесене пекло, командир не втратив бойового духу. У своїх записках дружині він неодноразово наголошував: найбільше прагне повернутися на фронт, щоб помститися за сімох побратимів, страчених на його очах.
Олег Володарський
“Half a Centimeter from Death”: The Story of a Platoon Commander Who Crawled for Five Days with a Sliced Throat
The Russians threw him into a pit filled with the bodies of his fallen brothers-in-arms and stopped to smoke a cigarette. They were certain he was dead. Yet, Platoon Commander Vladyslav survived — despite a severed trachea, severe wounds, and five grueling days fighting his way through the gray zone.
The Ambush and Torture
Vladyslav serves as a platoon commander. During heavy combat in the Donetsk region, his unit came under relentless enemy artillery fire. To save his men’s lives, Vladyslav ordered them to disperse. Once he lost radio contact with his soldiers, he set out to search for them among nearby houses — only to walk directly into an ambush staged by Russian mercenaries.
They dragged him into a cellar. Inside, his brothers-in-arms were already kneeling with their hands bound, surrounded by blood.
The occupiers carried out a brutal, public execution to break the commander’s spirit. They saved their worst cruelty for the first two soldiers: gouging out their eyes, cutting off their ears and noses, and mutilating them with pliers. The air filled with terrifying screams. Whenever Vladyslav tried to close his eyes, his captors forced them open, compelling him to watch every second.
Then came Vladyslav’s turn. They sliced off part of his ear, extracted a tooth with pliers, and slashed his throat. Afterward, they dumped all seven bodies into a mass pit and covered them with household garbage.
Escaping the Pit
The occupiers did not leave immediately — they stood over the pit for a long time, smoking and chatting. Vladyslav held his breath, waiting motionless. The moment the enemy soldiers finally walked away, he acted.
Searching through the debris with his bound hands, he found a piece of broken glass. Using the jagged edge, Vladyslav managed to cut the ropes around his wrists and clawed his way out of the pit. Against all odds, he began crawling back toward Ukrainian positions.
His journey lasted five days. For two whole days, he hid inside a concrete utility hole to escape Russian FPV drones hunting for any sign of movement. Throughout the ordeal, he gripped a hand grenade in his fist — ready to use it if surrounded again or if his strength completely gave out. Only thoughts of his wife and daughter kept him moving forward.
A Medical Miracle
When Vladyslav finally reached Ukrainian lines, army surgeons could hardly believe a person with such catastrophic injuries was still alive and able to move.
“He looked like the victim of a serial killer: a completely shattered trachea, alongside damaged neck muscles and esophagus,” doctors noted. “On both sides, he was just half a centimeter away from death. Had the carotid artery been severed, it all would have been over in ninety seconds.”
A lengthy period of rehabilitation followed. Due to the severe damage to his throat, Vladyslav was unable to speak for a long time, communicating with his wife and brother strictly through notes written in a pad.
Despite enduring hell on earth, the commander’s spirit remains unbroken. In his written notes to his wife, he repeatedly emphasizes one relentless goal: to return to the front lines and avenge the seven fallen soldiers executed before his eyes.
