Українська пісня об’єднала серця у литовському Шяуляї. Зворушлива розповідь Валентини Чорної про закордонний виступ ансамблю «Ластів’ята»
11 вересня — ще один день святкування Дня міста Шяуляй у Литві. І знову нові зустрічі, нові враження, нові відкриття. Але найбільше сьогодні торкнулося серця зовсім інше.
Ми підійшли до святкової сцени саме в той момент, коли Шяуляй вітали представники різних міст і країн. Була Латвія, Естонія… і раптом — Україна. І над площею, далеко від нашого дому, зазвучала українська пісня.
Знаєте, це важко пояснити словами. Коли чуєш рідну мову й український спів за кордоном, серце ніби на мить опиняється вдома.
У Шяуляї успішно працює інтеграційний центр українців «Мальва». А при цьому центрі Олена Ластівка — артистка України — очолює український ансамбль «Ластів’ята».
І це не просто гурт, який приїхав сюди вже готовим. Олена сама зібрала навколо себе українців, талановитих людей, які опинилися в Шяуляї, об’єднала їх любов’ю до пісні — і створила цей чудовий ансамбль. У ньому співають і дорослі, і діти.
Так українська культура продовжує жити далеко від дому. А українці — як та калина: де б не пустили коріння, там ростуть і розквітають.
І сьогодні особливо зворушливо було бачити, як українським виконавцям аплодували на міській площі. Нашим — найгучніше!
Мабуть, у такі моменти особливо гостро розумієш: Україна — це не лише місце на карті. Це наша мова, наша пісня, наша пам’ять, наша культура. І куди б не занесла нас доля — ми несемо її із собою.
Дякую, «Мальво», Олена Ластівка та вашим «Ластів’ятам» за те, що українська пісня сьогодні звучала у Шяуляї. І звучала так, що нею хотілося пишатися.
Бо ці оплески були не лише «Ластів’ятам» — вони були Україні.
Авторка: Валентина Чорна, село Дібрівне, Чернігівський район
