У культурі українського бароко одяг ніколи не був просто захистом від негоди. Для козацької еліти XVII — початку XVIII століть кожен елемент вбрання слугував «паспортом», що без слів заявляв про чин, статки та зв’язки власника. Проте особливе місце в цьому візуальному коді належало поясу.
Пояс був одночасно і практичним тримачем для зброї, і центральним акцентом образу, навколо якого вибудовувався весь авторитет шляхтича-воїна.
Між Сходом та Заходом: Географія походження
Козацька старшина не обмежувалася виробами місцевих цехових майстрів. Україна того часу була перехрестям торгових шляхів, тому в гардеробах гетьманів та полковників сусідили речі з різних куточків світу:
- Східний імпорт: вишукані вироби з Персії, Османської імперії та далекого Китаю.
- Європейські впливи: вироби з характерним пишним бароковим декором.
Від гарусу до золота: Матеріали та види
Вибір матеріалу прямо залежав від обставин. Пояси чітко поділялися на повсякденні (військові) та парадні (статусні).
1. Буденні та похідні пояси
Для суворих умов війни використовували міцні й зносостійкі тканини:
- Гарусові: з низькоякісної вовни.
- Каламайкові: з льону.
- Мухоярові: суміш вовни та льону.
- Штахетові та «верблюжі»: вовняні вироби підвищеної міцності.
2. Шалєві та сітчасті пояси
Особливу любов старшина плекала до легких і довгих шалєвих поясів. Вони виготовлялися з крученого шовку-сирцю тафтяним переплетенням. Довжина такого аксесуара могла сягати 6 метрів, а ширина — до 60 см.
- Кольористика: домінували «владні» кольори — червоний, малиновий, вишневий. Рідше зустрічалися зелені чи жовті.
- Сітчасті пояси: цікавий різновид плетених поясів, що нагадували еластичну сітку з вузлів. Їхні кінці прикрашали масивними ворворками (китицями), обшитими золотом.
3. Перські кушаки — пік розкоші
Справжнім символом багатства були перські пасок. Це масивні вироби, густо переплетені золотими та срібними нитками. В описах майна гетьмана Івана Самойловича згадуються зелені та червоні кушаки, що були справжніми шедеврами ткацького мистецтва.
Металеві та шкіряні пояси: Міць та декор
На зламі століть у моду входять «дощаті» пояси — металеві аксесуари шириною до 7 см.
Особливості декору: Металеві пластини, позолота, срібло, інкрустація коштовним камінням та коралями. Такий пояс застібався на масивну пряжку і був невід’ємною частиною урочистого строю.
Для практичних цілей — носіння порохівниць, гаманців та печаток — використовували шкіряні пояси. Попри свою «робочу» функцію, вони також прикрашалися литими або карбованими накладками.
Археологічна спадщина
Сьогодні ми можемо на власні очі побачити елементи цієї величі завдяки знахідкам археологів. У колекції заповідника «Гетьманська столиця» зберігаються металеві накладки:
- Форми: ромбоподібні, круглі, овальні.
- Орнамент: рельєфні рослинні та квіткові мотиви.
- Техніка: майстерне лиття та карбування.
Висновок. Пояс козацької старшини був чимось значно більшим, ніж деталлю костюма. Це був маркер епохи, в якому поєдналися суворість військового побуту та естетика козацького бароко. Ціна одного такого аксесуара (наприклад, 20 рублів, як зазначав Яків Маркович) могла дорівнювати вартості цілого господарства, що ще раз підкреслює пріоритетність репрезентації статусу для тогочасної еліти.
Ірина Какама, молодша наукова співробітниця Національного заповідника «Гетьманська столиця»
