У другій половині XVIII століття в Гетьманщині відбулися важливі зміни у сфері судочинства, внаслідок яких Батурин став центром окремого судового повіту. Тут почали діяти земський і підкоморський суди – інституції, покликані впорядкувати розгляд цивільних і земельних справ.
У цій статті розглянуто персональний склад Батуринського підкоморського суду, що розв’язував суперечки щодо землі – головного економічного ресурсу тогочасного суспільства.
Штат цієї судової інстанції включав кілька посад. Очолював її підкоморій – суддя; коморник займався діловодством і фіксацією рішень; возні виконували технічні функції – супроводжували суддю під час виїздів, повідомляли сторони та допомагали у визначенні меж спірних ділянок.
Перший склад посадовців Батуринського підкоморського суду був обраний і приведений до присяги навесні 1764 року та не змінювався протягом наступних трьох років. У цей період установа працювала найбільш ефективно, попри ліквідацію гетьманства та посилення імперського впливу.
Саме за ці роки в архівах збереглася найбільша кількість судових справ. Розгляд справ зазвичай відбувався безпосередньо на місці конфлікту.
Після подання скарги судові чиновники виїжджали на спірну ділянку, оглядали землю, звіряли межі за документами – купчими, дарчими чи попередніми судовими актами та заслуховували сторони і свідків. Підкоморій ухвалював рішення, яке фіксувалося в судовому акті та заносилося до судових книг, набуваючи повної юридичної сили.
Першим батуринським підкоморієм обрали Григорія Карповича Долинського (1722–1799) – внука батуринського сотника Якова Долинського.
Свою кар’єру він розпочав як ніжинський полковий канцелярист, згодом служив у Генеральній військовій канцелярії, у 1740–1750-х роках обіймав посаду полкового осавула Ніжинського полку, а з 1762 року отримав чин бунчукового товариша. Певний час був управителем маєтностей гетьмана Кирила Розумовського. Проживав у Батурині на головній Київській вулиці у родовому маєтку, володів також іншими дворами та господарствами в місті й околицях. Його службовий досвід і авторитет у середовищі старшини відповідали вимогам посади підкоморія, яку він обіймав у 1764–1767 роках. Згодом брав участь у роботі Законодавчої комісії та продовжив службу в судових установах. Останні роки життя Григорій Долинський провів у власному маєтку в селі Пекарів Коропського повіту Новгород-Сіверської губернії (нині Корюківського району Чернігівської області). Його палац у Пекарові зберігся до сьогодні.
Інші чиновники Батуринського підкоморського суду також належали до впливового середовища.
Коморником став уродженець містечка Нові Млини Петро Попенченко. Він мав значний канцелярський досвід, попередньо обіймаючи посади канцеляриста Ніжинського полку та писаря Батуринської сотні. Петро Попенченко був зятем значкового товариша Ніжинського полку і великого землевласника Антона Косача, від якого отримав маєток на головній батуринській вулиці та кар’єрну підтримку.
За протекцією Антона Косача посаду возного Батуринського підкоморського суду обійняв його син Пантелеймон, який перебував на ній до 1781 року. Він мешкав в одному з родинних маєтків у передмісті Батурина.
З 1765 року в матеріалах Генерального опису Лівобережної України фіксується ще один возний Батуринського судового повіту – Григорій Рижий, син значкового товариша Ніжинського полку, колишнього писаря, отамана та наказного сотника Батуринської сотні Йосипа Рижого. Після смерті батька він успадкував родинний статус, значні земельні угіддя, двори та господарські об’єкти в Батурині й околицях. Проживав у великому дворі на вулиці Покровській.
Після Григорія Долинського наступним батуринським підкоморієм з 1768 року став Григорій Йосипович Закревський (1744 – після 1810 р.) – бунчуковий товариш і великий землевласник. Він був сином генерального бунчужного Йосипа Закревського та племінником гетьмана Кирила Розумовського по сестрі Ганні.
Службу розпочав у 1764 році як бунчуковий товариш. Обіймав посаду підкоморія Батуринського підкоморського суду до 1780 року. Згодом продовжив службу, отримавши чини колезького асесора та надвірного радника, а останні роки життя провів у маєтку в селі Березова Рудка Пирятинської сотні Лубенського полку (нині Пирятинського району Полтавської області), де й донині зберігся родинний палацовий комплекс Закревських.
Отже, персональний склад Батуринського підкоморського суду складався з представників козацької старшини — людей не лише із досвідом служби, а й значними земельними володіннями та розгалуженими родинними зв’язками.
Алла Батюк,
науковий співробітник Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»
Головне фото: Палац маєтку Долинських у с. Пекарів. Фото БФ «Спадщина.UA». 2024 рік
