19 березня 1877 року в селі Колодисте на Черкащині народився Василь Миколайович Доманицький, філолог, історик, фольклорист та бібліограф.
Походив із родини священика. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, був одним із кращих учнів Володимира Антоновича. Вчителював в одній із київських гімназій. У 1905-му ініціював заснування Всеукраїнської учительської спілки.
Автор багатьох праць з історії України, зокрема: «Друкарська справа у Малоросії на початку ХІХ ст.» (1900), «Козаччина на переломі ХVІ-ХVІІ ст.» (1905), «Життя Тараса Шевченка» (1918). Постійно співробітничав із такими виданнями як «Записки НТШ», «Літературно-науковий вісник», «Громадська думка», «Рада». На сторінках часопису «Київська старовина» розпочав бібліографічний облік української друкованої продукції.
Як писав сам Василь Домницький в одній із статей: «Почав я стежити за літературною продукцією на Вкраїні, то вже й стежитиму. Нудна ця робота, – та що робити? Треба од часу й до часу «подавати рахунок» нашої творчості. Треба, щоб про цю творчість знали і свої і чужі. Як знатимемо, на що ми спромоглися за певний час, то може прикладатимемо більш енергії до нашої праці, щоб не топтатися на одному місці…».
Відзначався надзвичайною працьовитістю та енергією. «То була звичайнісінька річ, що Василь по 12-14 годин на день сидів коло столу… Навіть у театр, куди ми ходили звичайно теж гуртом, приносив він свої паки і в антрактах щоб довбався в них. Хвилини він не хоті змарнувати», – згадував Сергій Єфремов. При цьому «завжди приходив на наші товариські зібрання чи до театру страшенно втомлений, виснажений, голодний і сонний, – доповнює Ф. Матушевський. – Не доїдав і не досипляв він систематично й хронічно… Василь не вмів поділяти роботу на білу й чорну, – він однаково захожувався коло всякої роботи, як тільки бачив, що її нема кому зробити… У всякій роботі, аби вона тільки йшла на користь українству, знаходив він інтерес і задоволення».
Активна громадська позиція спричинила переслідування поліції, тож деякий час перебував на нелегальному становищі. В 1906-му під чужим паспортом оселився в Петербурзі. Тоді ж підготував фундаментальну літературознавчу працю «Критичний розслід над творами «Кобзаря» Шевченка» (1907) і вперше видав найповніший варіант «Кобзаря». Автор ретельно дослідив усі прижиттєві та посмертні видання поета, а також його 270 автографів, упорядкував хронологію, вперше опублікував ряд невідомих віршів Тараса Шевченка і спростував його авторство щодо деяких творів, які тому приписували.
За рік висланий на північ, згодом заслання замінили на трирічне перебування за кордоном. Наприкінці 1907-го емігрував до Польщі. Редагував «Історію України-Русі» Миколи Аркаса. Попри важку хворобу легенів, до останнього працював над купою проектів. Помер 10 вересня 1910-го в місті Аркашон (Франція), де лікувався. Похований у рідному селі.
Сергій Горобець, Український інститут національної пам`яті
На першому фото: Василь Миколайович Доманицький (1877—1910). Фото: uahistory.com
