Відомий чернігівський журналіст та поет Олексій Маслов, який сьогодні захищає Україну в лавах ЗСУ на Сумщині, став гостем студійної програми YouTube-ресурсу «Сумський канал».
Ця розмова вийшла далеко за межі звичного воєнного інтерв’ю. Це глибока, філософська бесіда про війну як особистий досвід, про силу слова на передовій та про те, яким буде наше суспільство після Перемоги.
Слово, що рятує: як поєднуються війна і поезія
Для Олексія Маслова слово завжди було професією та покликанням. Проте в умовах війни воно набуло нових сенсів. В інтерв’ю військовослужбовець ділиться тим, як поезія стає способом пережити та осмислити жорстоку реальність фронту, своєрідним містком між мирним минулим і воєнним сьогоденням.
Головні теми, які прозвучали у відео:
- Війна і слово: як творчість допомагає триматися на передовій;
- Особистий досвід служби: реалії, з якими стикається кожен, хто одягнув однострій;
- Сумщина очима військового: як чернігівець сприймає та відчуває сусідній прикордонний регіон, що став для нього тимчасовою домівкою.
«Свою функцію у війську розглядаю як вельми скромну, — зазначає Олексій Маслов у коментарі до програми. — Тому вислів «захищає» може бути застосований не так до мене, як до моїх побратимів, насамперед долучених до бойової роботи».
Роль ветеранів та культура часу війни
Окрема частина розмови присвячена майбутньому країни та громад. Що найважче пояснити людям, які не бачили війни? Як подолати цей бар'єр у цивільному житті?
Олексій Маслов розмірковує про лідерство та відповідальність, яку приносить із собою бойовий досвід. На його думку, саме ветерани мають стати тією рушійною силою, яка формуватиме нову Україну. Окрім цього, журналіст торкнувся надважливої теми — ролі культури та мистецтва під час війни, як головного щита нашої ідентичності.
У фокусі діалогу:
- Поезія як інструмент осмислення трагедії та триумфу.
- Відповідальність і лідерство після повернення з фронту.
- Місце ветеранської спільноти в управлінні громадами та державою.
Наприкінці програми глядачів чекає особливий фінал — Олексій Маслов зачитав свою авторську поезію, народжену під час служби.
Розмова зачепила найвідчутніші струни нашого сьогодення: від мистецтва до великої політики. Це інтерв’ю варто переглянути кожному, хто хоче зрозуміти внутрішній світ сучасного українського воїна-інтелектуала.
Фрагменти інтерв'ю у текстовому форматі нижче:
Ведучий програми Олег Туляков:
— Доброго здоров'я, шановне товариство! Живучи у прикордонному місті Суми, під обстрілами, у небезпеці, можна побачити всю Україну. Я розумію, що звучить парадоксально, незвично, драматично, але це так. Ми спілкуємося з військовими, які наразі захищають наше рідне місце, захищають Сумську область, і ми бачимо яскравих, талановитих, неординарних людей. От сьогодні саме з таким військовим ми хочемо вас познайомити. Я одне скажу, про нього можна багато говорити — це поет, поет відомий. До повномасштабного вторгнення я був знайомий з його творчістю.
Наразі з ним залюбки спілкуються і наша місцева творча еліта, інтелектуальна еліта. Сьогодні ми з ним поговоримо, як з військовим, обговоримо інші цікаві питання. Отже, в нашій студії — вітайте Олексій Мастов, поет з міста Чернігів.
Представте себе як військового і представте, звичайно, ваш військовий підрозділ. Ми всі хочемо знати, хто нас захищає, хочемо більше мати інформації про це.
Олексій Маслов:
— Наразі я військовослужбовець 158-ї окремої механізованої бригади. Це один із тих підрозділів, який бере участь в захисті, в обороні Сумщини й України в цілому, зрозуміло, але саме тут, на сумському напрямку. Близько року наша бригада, наш підрозділ бере участь вже безпосередньо в бойових діях, тобто, близько року, як він став бойовим.
Це таке, можна сказати, образно, друге народження підрозділу, тому що сформований, створений був на моїй рідній Чернігівщині, а продовжує реалізовувати бойовий досвід вже на Сумщині. Тобто, можна сказати, що і Чернігівщина, і Сумщина для нас тепер, для всієї цієї бойової команди, для всієї бойової родини, це як рідні, це дві батьківщини: Чернігівщина і Сумщина. Я сам родом із Чернігівської області, з півночі, з невеличкого села, на самому кордоні з Російською Федерацією, з країною-агресором.
Наразі моє рідне село фактично не існує, люди звідти виселилися через постійні обстріли і бомбардування. Але сподіваємося, що воно відродиться, відновиться, і люди повернуться туди. Отже, для мене теми ці, як пережита була війна, і переживається, цивільним населенням, мирними жителями, вона також надзвичайно близька.
Я в Чернігові знаходився під час оперативного оточення, облоги цього міста у 2022 році. І близько півтора року я військовослужбовець на військовій службі у 158 бригаді, ще раз кажу. Я працюю у відділенні комунікацій.
Підкреслю, що це не бойова, на теперішній момент посада, не бойова робота. Але ми постійно спілкуємося з тими підрозділами, з тими побратимами, які безпосередньо бойовою роботою займаються, тож збираємо про це інформацію. Дуже багато спілкуємося з військовими, які от у самій гущі цих подій знаходяться...
Ви знаєте, я, слава Богу, об'їхав майже всю Україну. Я залишив у своїй пам'яті якесь таке специфічне сприйняття кожного міста, селища, де я був.
О.Т.:
— Впевнений, що у вас також є таке сприйняття, як людини творчої, своя перцепція, своя рефлексія. Як ви сприймаєте, як творчо людина, Сумську область?
О.М.:
— Мене вразило це місто. Це щиро абсолютно можу сказати. Надзвичайно красиве. Атмосфера така ніби відчувається, що це моє, відчуаю себе як вдома. Ті люди, які тут живуть, з ними надзвичайно приємно спілкуватися. У мене вже тут є справжні друзі, не просто знайомі, а друзі.
... Місто зберегло, може не повністю, але значні фрагменти історичного свого центру. Це виглядає майже автентично. Деякі фрагменти вулиць, цілі квартали.
От виходиш і бачиш, що це будинки кінця ХХ століття або початку ХХ в єдиному стилі. Це у Чернігові менше значно цього збереглося з історичних причин. Тут, я думаю, що це міг би бути рай для кінематографістів.
Коли війна закінчиться, то тут можна багато знімати історичних фільмів...
Використовувати ось цей ґрунт і цю автентику. А стосовно Сумщини, як такої, то не дарма ж ми, сусіди, історичні регіони історично пов'язані, географічно дуже близькі, за природними умовами. І, власне, частина теперішньої Сумської області, це була історична Чернігівщина.
У мене дуже багато знайомих ще, наприклад, зі студентських років із Сумщини родом вчилися. Я вчився в Ніжинському державному педагогічному інституті на той час, зараз це університет. Тому із Сумщиною дуже багато зв'язків, і зараз сприймається вона справді як рідна, без перебільшення.
О.Т.:
— Давайте поговоримо про поезію на війні... Я знаю, що ви спілкуєтесь з іншими поетами, ви знаєте військово-сучасну поезію. У яких вимірах проходить ваша творчість? Поділіться оцим досвідом життя творчої людини, особливо, під час війни.
О.М.:
— Багато хто дивиться на мистецтво як на вид розваги. Це не розвага, це надзвичайно щось таке ж потрібне, без перебільшення, на такому ж рівні потрібне, як їжа, сон, відпочинок, інформація, спілкування, робота і так далі. Тобто настільки ж потрібно, не менше.
А що ж саме потрібно? Я думаю, і це не тільки моя думка, вона спирається, ця думка, на дослідження, фахові дослідження, наукові, що в мистецтві якийсь спосіб пізнання і передавання однодуму інформацій такий, що їх замінити не можуть, наприклад, наука або ще інші якісь способи. Тобто на тому ж рівні, не менш важливому, це є способом пізнання світу і накопичення і передання інформації, як є науковий спосіб, а є пізнання і розбудови світогляду, і моделювання поведінки людської. А є, наприклад, художній спосіб, мистецтво і, зокрема, література, зокрема, вірші...
📺 Повне інтерв’ю з Олексієм Масловим на YouTube-каналі «Сумський канал» за посиланням: Про досвід війни, силу слова та роль ветеранів
Підготував матеріал для публікації Сергій Вітер, спеціально для видання sknews.net
