Як ворона вплинула на армійську стройову підготовку

З цієї публікації розпочинаємо знайомити Вас, шановні наші читачі, з розповідями чернігівця, колишнього військового Анатолія ПОКРИШНЯ про армію. Впевнені, що кожна така дотепна оповідка, й при тому не вигадана, залишатиме лише позитивні емоції та гарний настрій. Тож щосуботи, о 12-й годині, з`являтиметься (дивіться рубрики “Життя. Як воно є” та “Гумор вихідного дня” – “Не все так погано”)  для Вас нова розповідь, від якої, впевнені, Ви отримуватимете насолоду.

Історії про Радянську Армію з «людським обличчям» 

Розповідь 1.  Ворона і стройова підготовка

Недільний ранок . Видраєний стройовий плац . У повітрі витає напруга і безвихідь. Ще б пак ? у нас сьогодні плановий стройовий огляд, і проводить його особисто генерал-майор Костенко Павло Денисович (КПД в курсантському середовищі) ? начальник нашого училища, людина з перпендикулярним гумором і крутим норовом, про методи роботи якого ходять просто страшні легенди…http://bilahata.net/wp-includes/js/tinymce/plugins/wordpress/img/trans.gif

Вистроєний весь особовий склад, включаючи завскладом, каптенармус і кухарів. Після рапорту його заступника полковника Степанова про готовність особового складу, він величною постаттю піднімається на високу, без найменшої порошинки, трибуну. Віддалік від нього з суворими обличчями дрібочуть особливо наближені . Суворим поглядом генерал обводить молодцювато дотримуючись стройової стійки підрозділів: музичного взводу, офіцерів штабу та навчальної частини, підтягнуті курсантські батальйони і батальйон забезпечення навчального процесу. Видно, як до нього починає підходити думка, і він набирає в орденоносні груди повітря, щоб максимально точно і ясно довести її до особового складу. На плацу абсолютна тиша, всі завмерли і готові були слухати високе начальницьке слово.

І тут, прямо у нього над головою, якась нахабна ворона паскудить йому на кашкет і, сівши на дах найближчої казарми, голосно і розкотисто по-воронячому вимовляє: «Ка-аарр-рр ». Він аж поперхнувся від такого нахабства. Думка безнадійно пропала. Всім своїм виглядом показуючи , що нічого не сталося, а просто він передумав говорити саме цП, ККД увійшов у режим очікування думки. Коли думка повернулася, він почав приймати вигляд гордого павича, … але ворона знову його випередила: « Ка-ааар-ррр!».

Думка знову пішла. Тут вже зробити вигляд , що нічого не сталося, було неможливо, тому він обвів суворим поглядом улесливо наближених,я кіф стояли ззаду. Ті, намагаючись не втратити належного вигляду, що личить обстановці, з якимось напівпоглядом  вгору крізь зуби починають неголосно шипіти: «Киш, киш», ? при цьому рукою намагаючись зобразити жест, який не був би помітний нікому з боку стройового плацу, але повинен був присоромити ворону.

Зважаючи, що птах досить присоромлений, КПД знову зловив зникаючу думку, але був знову зупинений нахабною вороною.

Розуміючи, що особовий склад перебуває на межі істерики, начальник училища переходить до рішучих дій: обводить стройовий плац поглядом, від якого смішки залазять в глотку, і вимовляє:

«Що, смішно?.. вашу мать! За моєю командою всі триразово кричать: «Киш!».

Гучне, трикратне «Киииииш! Киииииш! Киииииш!» підняло ввись всіх училищних ворон, після чого останні залишки інстинкту самозбереження у курсантів, солдатів і офіцерів впали під натиском істеричного реготу…

Після такого стройового огляду весь особовий склад цілий день займався посиленою стройовою підготовкою.

Бій великого і малого барабанів, кажуть, було чути далеко за межами території нашого училища…

Anekdot

Анатолій ПОКРИШЕНЬ, м. Чернігів, військовий полковник у відставці

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?