Ми ще в Україні чи вже «десь іще»?

Сепаратизм «на винос». Чому наші громадяни голосують на виборах у сусідній країні, обираючи там чужу владу?

Повідомлення з аналітичним коментарем. Спочатку інформація з Інтернет-газети «Українська правда» за 10 квітня.

Сотні закарпатців возили автобусами в Угорщину голосувати за владу.

Угорський канал Hir TV оприлюднив розслідування, згідно з яким декілька сотень угорців Закарпаття в день виборів возили в Угорщину автобусами голосувати за провладного кандидата.

Як зазначається в розслідуванні, рух у пункті контролю «Тисабеч» за декілька днів до виборів був посередній, в той час як у неділю потік людей через кордон зріс. Саме через цей пункт прибували до Угорщини виборці з України. Усі вони мали підтримати на виборах кандидата партії «Фідес» Тілкі Аттілу.

Журналістам вдалося поспілкуватися з чоловіком, який займався організацією перевезення закарпатців у день виборів. За його словами, він ще о 5 ранку в неділю вирушив в «український рейд». Допомагали йому мешканці прикордонних угорських сіл.

У каналу є запис розмови з чоловіком, який стверджує, що таким чином йому вдалося привезти майже тисячу виборців «Фідес».

Від моменту спрощеної локалізації в Угорщині лише в Тисабечі кількість виборців, які мають право голосу, зросла на 146%. Як повідомлялося, правляча угорська партія «Фідес» отримала переконливу перемогу на парламентських виборах в Угорщині й матиме контроль над 2/3 голосів у парламенті. Тілкі Аттіла набрав понад 60% голосів.

Коментар:

Як може таке відбуватися? Зайве говорити, що на виборах у цивілізованих, демократичних державах голосують не за національністю, а за громадянством, тобто винятково громадяни певної держави. Прояви сепаратизму на Заході України набувають усе тривожніших форм. Сепаратизму угорського й чеського в Закарпатській області, румунського — в Чернівецькій. Тепер ми докотилися до того, що громадяни України вже обирають на виборах владу сусідньої держави.

Як таке могла допустити влада Угорщини? Адже це демократична країна в центрі Європи, член Євросоюзу й НАТО. Звичайно, там добре відомо, що голосувати мають право лише її громадяни. Але відповідь проста: цих голосувальників угорська влада і вважає своїми громадянами. Не перший рік Угорщина видає закарпатцям паспорти своєї держави, тобто зачисляє їх у свої громадяни.

З Угорщиною зрозуміло. Не зрозуміло з Україною, де Конституцією встановлено винятково єдине громадянство. Якщо ти хочеш з нього вийти, отримати громадянство іншої країни — на здоров’я, емігруй собі. Але не можна сидіти на двох стільцях, чи то пак — на двох паспортах.

Але що тут говорити, коли вже не перший рік на будівлях органів місцевої влади України на Закарпатті вивішують і державні прапори Угорщини, добре хоч, поки що поряд з українськими.

Тепер ось Угорщина, як і Румунія, раптом пред’явила нам претензії за начебто мовну дискримінацію нашим новим Законом про освіту відповідних національних меншин в Україні. Це окрема тема, а якщо коротко — це не просто необґрунтовані, а нахабні претензії, якщо подивитися на відповідну ситуацію з українськими громадами в цих країнах. І якщо побачити те, що ми бачимо в нас. Досить сказати, що недавно депутат Верховної Ради оприлюднив таке: в Чернівецькій області в бібліотеці одної із сільських шкіл він не виявив жодної книжки державною українською мовою, всі — румунською.

Висновки тут очевидні, й давно напрошуються такі самі очевидні речі. Перше: негайно розібратися з видачею громадянам України паспортів інших держав, вилучити ці паспорти. А якщо «двопаспортні» так за них чіпляються, то позбавити таких громадянства України й видворити за її межі. Припинити ексцеси з вивішуванням іноземних прапорів на наших державних установах.

Щодо конкретного факту голосування наших громадян 8 квітня на парламентських виборах в Угорщині, то тут також потрібна конкретна й рішуча реакція щодо цих голосувальників. Зайнятися цим питанням є кому: Генпрокуратура, СБУ, МВС, Міністерство закордонних справ.

Тільки так. Бо те, що відбувається, називається СЕПАРАТИЗМ. А що це таке, ми вже побачили на прикладах Криму й Донбасу. Уперше за роки незалежності Україна втратила території — Крим і частину Донбасу, вперше за цей час на нашій землі війна, породжена сепаратизмом, підігрітим ззовні.

Поступово з’ясується, як ми втрачали Крим, частину Донбасу, як починалася війна на Сході. Поки що бачимо лише лавину протилежних суджень, обману, пересмикування фактів. Гидко дивитися, як посадовці держави досить високого рангу, нинішні й колишні, показують пальцем один на одного, звинувачуючи один одного в цих згаданих трагедіях. Щоб не було такого, коли щось подібне трапиться на Заході України, треба вже зараз реагувати на сепаратизм. Негайно. А то невдовзі наші громадяни голосуватимуть і обиратимуть владу в Сирії, Північній Кореї та по інших континентах.

…Перепрошую за русизм у підзаголовку, але дуже вже колоритний колишній радянський термін «на винос». Це з лексикону тодішніх їдалень, буфетів, закусочних, «чайних», де продавали, звісно, не один лише чай. Так от в одних цих закладах дозволялося споживати спиртне лише «закусочно», цебто на місці, а в інших можна було його купити й «на винос». Але держава — не пляшка горілки, і не треба торгувати нею «на винос».

Петро АНТОНЕНКО,

редактор газети «Світ-інфо», м. Чернігів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?