У прикордонному селі Ріпкинщини, де час, здається, уповільнює свій біг, стоїть одна з найстаріших дерев’яних перлин Чернігівщини — церква Святого великомученика Георгія Побідоносця. Саме тут, 5 квітня, під високими куполами храму відбулося традиційне освячення вербових гілок, що символізує наближення світлого свята Великодня.
Освячення та церковну службу провів настоятель храму Миколай.
Храм, що дихає історією
Зведена ще у 1875 році, церква у селі Вербівка є не просто пам’яткою архітектури, а живим свідком віри багатьох поколінь. Її стіни та купол прикрашені унікальними орнаментами й фресками, вік яких сягає понад сторіччя. Кожен мазок фарби тут дихає старовиною.
Справжнім охоронцем цієї краси є настоятель храму — отець Миколай. З особливим трепетом та турботою він власноруч виготовляє дерев’яні рамки, аби захистити безцінні фрески склом, зберігаючи їх для нащадків.
Диво, знайдене на дорозі
Проте справжньою легендою храму є історія ікони «Спорительниця хлібів». Її доля — це справжнє свідчення того, що у Бога не буває випадковостей.
«У 2009 році, прямуючи до сусідньої Добрянки, батюшка помітив на дорозі стару, затерту іконку. Це виявилася ікона з зображенням Божої Матері. Він привіз її до храму, сподіваючись знайти власника, але святиня вирішила залишитися тут», — розповідає матінка храму Людмила.
На той момент образ був настільки пошкоджений часом, що постать Пресвятої Богородиці ледь вгадувалася. Але перебування в «намоленому» місці творить дива.
«Рівно через рік, на свято Чуда Архістратига Михаїла, сталося неймовірне: ікона повністю оновилася. Фарби проступили крізь сутінь десятиліть, повернувши образу первісну велич без жодного втручання реставраторів», ‒ повідав нам таку історію отець Миколай.
Сьогодні Георгіївська церква у Вербівці — це не лише місце молитви, а й простір, де зустрічаються історія, майстерність людських рук та справжнє небесне диво. Освячена верба, принесена з цього храму, несе в домівки жителів Вербівки та навколишніх сіл особливий спокій та віру в перемогу світла.
Детальну розповідь про історію цього храму та його значення в любові до Бога ми розповімо в окремій публікації незабаром.
Сергій Кордик,
фото Миколи Тищенка
