8 лютого 2026 року на 75 році життя пішов у вічність наш земляк з Чернігівщини, великий патріот Батурина, поет-пісняр, композитор і художник, громадський і суспільний діяч, лауреат культурно-мистецької премії імені братів Лепких, член Національної спілки журналістів України, член Української народної партії, полковник Українського козацтва Валерій Залізний.
***
Прийміть наказ – останнє моє слово,
Гетьманську мрію – прагнення велінь:
Зігрійте серцем материнську волю
Для себе, для майбутніх поколінь.
В. Залізний
Не будучи уродженцем Батурина, він став батуринцем за покликанням серця. Після одруження у 1972 р. з батуринською дівчиною деякий час мешкав у нашому місті. Не можна переоцінити вагомий внесок Валерія Залізного у становлення Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», популяризацію гетьманської столиці на заході України і в світі, дослідження постаті видатного краєзнавця і подвижника музейної справи Батурина Миколи Шкляра.
Досліджуючи автобіографічну письменницьку спадщину Валерія Олексійовича, ми з подивом виявили, що наш візаві працював на ниві збереження культурної спадщини України ще у далекому 1970 році! Будучи 19-річним студентом Ніжинського культурно-освітнього училища (нині Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької), Валерій проходив студентську практику на прибиранні стихійних сміттєзвалищ, диких заростів і будівельного сміття в будинку Кочубея.
Таким чином, ще задовго до заснування у цих історичних стінах музейного закладу, він долучився до підготовки об’єкта до вертикального планування і реставрації 1970—1975 рр.
Надалі він доклав багатьох зусиль до справи відродження історичного Батурина – з 1980 р. мешкаючи у Тернополі, зв’язків з Батурином не втрачав – був натхненником і організатором численних делегацій тернопільських літераторів, науковців, священників, ветеранів УПА з Тернопільщини до Батурина. Особливо пам’ятні візити тернополян на Координаційну раду (1994) і церемонію перевезення символічного праху І.Мазепи з міста Галаца (Румунія) до Батуринського заповідника «Гетьманська столиця» (1999). Особливо ми вдячні Валерію Олексійовичу за відкриття для нас постаті письменника і художника Богдана Лепкого: саме він стояв біля джерел співпраці заповідника із Бережанським товариством Богдана Лепкого. До 125-ї річниці з дня народження видатного автора трилогії «Мазепа» В.Залізний став ініціатором і організатором встановлення в улюбленому ним парку «Кочубеївському» пам’ятної стели Б.Лепкому (автор Іван Сонсядло). У 2005 р. Валерій взяв участь у науково-практичній конференції заповідника, де озвучив доповідь про своє дослідження постаті батуринського подвижника музейної справи М.Шкляра.
Особливо ж цінно для нас, батуринців, що В.Залізний є автором проєкту пам’ятника жертвам московського царату, відкритого на пісенному козацькому святі в Тернополі (2007), за що був удостоєний козацького ордена «Віра». У 2013 р. Валерій ініціював авторське виготовлення і встановлення меморіальної дошки вікопомному Батуринському селищному голові Олександру Згурському. У тандемі із заповідником було організовано урочистий науково-просвітницький захід із відкриття меморіальної дошки до 80-ї річниці з дня народження О. Згурського.
З перших днів створення Батуринського державного заповідника «Гетьманська столиця» В.Залізний поповнював фондову колекцію заповідника, де особливо цінні авторські художні полотна «Портрет І. Мазепи» (1994) та «Портрет генерального судді В. Кочубея» (2006).
У цілому пан Валерій впродовж багаторічної співпраці передав в дар закладу над Сеймом 7 предметів музейного значення. Значно поповнив він і бібліотечну збірку заповідника, подарувавши книги власного авторства з дарчими написами – брошури «Мазепинець із Батурина. Життєопис родини Шклярів», «Криниця наснаги», збірки «Сонячна перлина», «Нездоланний дух», «Вишнева заметіль», «Майдан стоголосий». Серед інших особливо цінними поетичними творами на Батуринську тематику Валерія Залізного є такі твори, як «Славень Батурина» (Гімн Батурина), «Батурин вічно буде», «Триста літ», «Пам’ятає Батурин», «Монумент пам’яті воскресіння», «Слово гетьмана», «Сеймові береги», «Козацький дух», «Хвала розуму», «Одна надія» (пісня-присвята В.Ющенку) та багато інших. Деякі з них покладені на музику самим автором та іншими композиторами, зокрема, другом і однодумцем Валерія І. Подуфалим.
Ці твори неодноразово були виконані особисто автором, дуетами та хорами на обласних Козацьких святах в Батурині та на інших поважних майданчиках. Життєвим кредо патріота-громадянина і поета В.Залізного звучать у нашій пам’яті його слова: «Батурин є, Батурин вічно буде, Його нащадки з праху підняли. І гордістю наповнюються груди – Над Сеймом знову квітнуть прапори!».
І ось перестало битися серце полум’яного патріота і популяризатора Батурина Валерія Залізного. За його заповітом, похований Маестро у Батурині, в його святій, просякнутій кров’ю відважних захисників, землі.
Наталія Сердюк,
молодша наукова співробітниця Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»
