Гуси чи журавлі? Весна приходить поступово. День стає довшим і кожна жива істота відчуває пробудження природи. Та особливо радісно, коли чуєш пташиний гомін у небі.
І часто ми навіть не знаємо, хто там високо літає – гуси чи журавлі?
Першими на Чернігівщину, зокрема на територію Мезинського НПП повертаються білолобі гуси. Вони прилітають ще коли на землі лежить сніг, у 2026 році їх помітили 12 березня.
Білолобі гуси здійснюють одні з найдовших міграцій серед гусеподібних, пролітаючи від тундри Північної Євразії та Північної Америки до теплих регіонів Європи, Азії та Японії. Часто летять дуже високо, вночі та під час ранкових прольотів, формуючи великі зграї до 100-200 особин. Ці гуси моногамні, тобто створюють одну пару на все життя. Родини подорожують разом, а дорослі навчають пташенят маршрутів міграції та правил виживання.
Білолобі гуси харчуються травою, корінням, зерном і водною рослинністю, взимку відвідують поля з сільськогосподарськими культурами. Вони переважно наземні, ходять і бігають легко, на воді з’являються рідше, проте добре плавають і можуть пірнати, якщо відчувають небезпеку. Їх можна побачити не тільки на заплавах річок і болотах, а й на відкритих полях, де гуси роблять тривалі зупинки для відпочинку та годівлі під час великих міграцій.
Сірі журавлі летять малими зграями, часто на великій висоті (від 1 до 1,5 км), формуючи клиноподібні формації, але під час посадки кружляють безладно, щоб обрати безпечне місце. Журавлі дуже соціальні, пари залишаються разом усе життя, а під час гніздування оберігають територію і насиджують по два яйця. На території Мезинського НПП сірі журавлі в 2026 році (станом на 16 березня) ще не фіксувалися.
Журавлі – всеїдні птахи: навесні та влітку живляться комахами, червами, дрібними хребетними, ягодами та проростками болотних рослин, іноді ловлять рибу або поїдають яйця інших птахів. Восени та взимку їхніми улюбленими стравами стають зернові культури, картопля та проростки озимих. Їх легко впізнати за трубним гучним курликанням, яке чути на кілька кілометрів.
Весна в Мезинському НПП відчувається саме тоді, коли з’являються перші мандрівники. Кожен проліт у небі – це маленька історія про тисячі кілометрів дороги, вірність пари та невтомний поклик весни.
Людмила Науменко
Фото Сергія Галущенка (знімки зроблені в березні 2025 р.)
