У північних районах Чернігівщини, Сумщини та Житомирщини помітили звірка, який раніше вважався майже зниклим.
Мова про зайця-біляка, рослиноїдну тварину, який має чималу кількість ворогів. А відтак, щоб вберегтись від них та не стати для когось сніданком чи вечерею, ‒ він має відповідне захисне забарвлення: взимку його шерсть повністю біла, окрім кінчиків вух, які залишаються чорними. Тому заєць-біляк на снігу практично непомітний. Крім окрасу, він ховається ще й у снігу ‒ риє такі собі норки-тунелі, ховаючись як від своїх потенційних ворогів, так від холоду.
У такому сховку він, як правило, залишається до настання сутінків і тільки тоді вирушає на пошуки їжі. Навесні колір шерсті зайця-біляка знову змінюється на темний ‒ чорнувато-бурий або коричнево-рудий: все залежить від температури, тривалості світлового дня та навколишнього середовища. Цим тваринам, щоб вижити, необхідно пристосовуватися та максимально «маскуватись» під той природний осередок, де вони живуть.
Заєць дуже рухливий та швидко бігає. Якщо він бачить для себе загрозу, то спочатку застигає на місці, неначе завмирає, проте, якщо ця його хитрить не спрацьовує – стрімголов біжить «у світ за очі» і швидкість його може сягати 60 км/год. Коли заєць втікає, приміром, від лисиці чи собаки, він іноді робить великий стрибок убік. І нерідко хижак у таких місцях втрачає слід, а коли знайде, заєць – «марафонець» забігає вже доволі далеко.
Ще він має добрий зір та нюх. Очі зайця розташовані досить високо з боків голови, що дає йому можливість моментально оглядати велику площу навкруги.
Зайці-біляки більшу частину життя проводять наодинці. Єдине виключення – шлюбний період на початку весни. Тоді зайців-біляків у короткому проміжку часу можна побачити, якщо пощастить взагалі їх побачити, у парі. І самці по відношенню один до одного стають дуже агресивними. Майже увесь час вони затівають бійки через самок.
Заєць-біляк занесений до Червоної книги України (має статус ‒ «вразливий»), а ще – він є у Червоному списку МСОП (Міжнародний союз охорони природи) і як вид, що підлягає охороні, включений до Бернської конвенції. Охороняється у ряді національних природних заповідників України.
За інформацією видання Чернігівщина туристична
