Жива легенда чернігівського краю

Шпак 1Сіверщина у роки війни була партизанським краєм. Чернігівська земля скрізь горіла під ногами у загарбників. Народні месники, рідною домівкою для яких стали ліси, вели непримиренну боротьбу з фашистськими зайдами.

Живою легендою називають у Семенівському районі урочище Хомутівщина, розташоване на території Машівського та Костобобрівського лісництв. Тут у період гітлерівської окупації діяв партизанський загін Героя Радянського Союзу Георгія Артозєєва. Уродженець села Машове, він був хоробрим підривником, а згодом став і хорошим командиром.

Нині в цьому затишному куточку поліської природи височіє пам’ятник народним месникам, ще збереглися й дві партизанські землянки та колодязь.

Колишній лісничий Машівського лісництва Георгій Павлович Шпак, який не один десяток літ віддав лісовій галузі Чернігівщини, з теплотою згадує про традиційні зустрічі партизанів і підпільників у 70-і роки. Тодішній директор лісгоспу Микола Гнатович Козловський шанобливо ставився до воїнів-переможців – і працівники підприємства завжди відповідально готувалися до приїзду гостей.

Шпак 2

Напередодні переможного 9 Травня чи урочистих вересневих заходів (дні визволення Чернігівщини) місцеві лісівники наводили лад у землянках і намагалися все зробити так, як це було в ту незабутню пору. У Георгія Шпака воював батько, котрий всю війну пройшов танкістом, і в лісництві трудилися учасники бойових дій. Відновлювали землянки зі знанням справи досвідчені лісівники: фронтовики Василь Розумійко та Олексій Лантух, ветерани праці Микола Лук’янець, Ничипір Козлов, Олександр Доронько, Петро Коноваленко і Валентин Надольний.

– І так радісно було на душі, – говорить Георгій Павлович, – коли партизани заходили в землянки і здивовано вигукували, що ніби вчора звідти на завдання вийшли, нічого не змінилося. Вони з’їжджалися з усіх усюд: з різних областей України, з Білорусії і Росії. Таке відчуття, як велика родина зібралася, брати і сестри.

Шпак 3

А Георгія Артозєєва завжди виглядали односельці, і він, наче на крилах, летів у своє Машове. І лісівникам партизанський командир дякував за збережені землянки, за те, що не забуваємо, пам’ятаємо.

Нам пощастило і поспілкуватися з цими мужніми людьми, і послухати їх спогади про молодість та воєнні випробування.

Коли Георгій Павлович пішов на пенсію, лісництво очолив його син Ігор, котрий у дитинстві і юності разом з батьком часто бував на партизанських зустрічах. Він весь час дбайливо доглядав землянки.

І сьогодні директор підприємства Олександра Дудко, головний лісничий Ігор Шпак, молоді лісничі Сергій Кистерний (Машівського) та Микола Куксенко (Костобобрівського) за велінням совісті дбають про ці символи народної слави в урочищі Хомутівщина.

Микола ТИЩЕНКО, обласне управління лісового та мисливського господарства

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?