Земельні полігони Збройних Сил України не захищені

Брак нормативного врегулювання окремих правовідносин нівелює законні можливості отримання додаткових надходжень у бюджет.

Сьогодні, потрібна кореляція правового режиму використання й охорони земель оборони України, нинішній стан якого недостатньо повно регламентує відносини щодо територій, які є базою розміщення та постійної діяльності Збройних Сил. Це призводить до прогалин у нормативному регулюванні земельних відносин стосовно цієї категорії об’єктів. Особливо щодо полігонів, які часто не мають всеосяжної сучасної системи охорони (переважно її влаштовують на час заходів підготовки). Зрозуміло, що проблему можна розв’язати тільки комплексно. Приміром, щоб унеможливити появу шукачів металу та інші ризики, деякі експерти пропонують законодавчо закріпити обов’язок суб’єкта, який використовує військовий полігон, очищати землі, де він розташований, від предметів і речовин, котрі залишаються після навчань.

По коментар щодо проблематики правової захищеності територій військових полігонів від різноманітних зловживань я звернувся в Головну військову прокуратуру України. І дістав доволі змістовну відповідь.

Як розповіли в наглядовій інстанції, порушення щодо використання земель оборони було виявлено під час розслідування кримінального провадження щодо незаконного використання земель полігонів ЗС України. Упродовж 2015–2016 років такі заходи здійснювала Військова прокуратура Південного регіону України. Суд тоді визнав недійсними 14 договорів про спільний обробіток землі (загалом понад 14 тис. га) з кількома агровиробниками. Було складено протокол про скоєння правопорушення, пов’язаного з корупцією, стосовно командира військової частини полковника М. До того за фактами незаконної передачі посадовцями цієї частини земель оборони для вирощування сільгосппродукції та зловживання службовим становищем під час використання отриманих на підставі цих договорів коштів Військова прокуратура Миколаївського гарнізону розпочала кримінальне провадження. Але навіть після згаданих рішень суду полковник М. уклав шість додаткових угод до вже визнаних недійсними та підписав іще дві нових, але в журналі обліку договорів їх не зареєстрував. Установлено й факт ухиляння від сплати податків шляхом внесення у звітність недостовірних відомостей. Згодом спливло справжнє асорті з різноманітних оборудок, куди було залучено родичів керівника центру підготовки, що неабияк сприяло зростанню добробуту його сім’ї. У січні 2017-го суд визнав офіцера винним у скоєнні корупційного правопорушення й наклав на нього стягнення — штраф. Нині справа перебуває в апеляційній інстанції.

На думку фахівців Головної військової прокуратури України, передумова цих порушень — брак нормативного врегулювання окремих правовідносин, пов’язаних із використанням земель оборони, що не дає змоги Міноборони використати законні можливості отримати додаткові надходження в бюджет.

Наприклад, частиною першою статті 4 Закону «Про використання земель оборони» надано військовим частинам право дозволяти за погодженням з органами місцевого самоврядування та в порядку, який визначив Кабмін, фізичним та юридичним особам вирощувати сільгоспкультури, випасати худобу, заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Незважаючи на те, що відповідно до статті 7 цього Закону на уряд покладено обов’язок протягом шести місяців ужити заходів нормативного врегулювання зазначених питань, вони останні 12 років залишаються неврегульованими, відповідного порядку надання ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об’єкти й для сільськогосподарських потреб не затверджено.

Слід звернути увагу також на те, що умовами порушень під час використання земельних ділянок є неналежне здійснення їх обліку. Наприклад, розбіжність між даними Міноборони України й Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо площі земель, на яких розміщено військові частини та підрозділи, становить 118 тис. га. Із 533,7 тис. га земель оборони, облікованих за Міністерством оборони України, на 166,3 тис. га, або майже на 30% узагалі відсутні будь-які правовстановлювальні документи. Лише 97,2 тис. га земель (18% площі) є належно зареєстрованими з отриманням відповідних кадастрових номерів.

Геннадій КАРПЮК

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?