Якими успіхами осяюють виборців, що ті впадають в німу ейфорію 

Приватна думка. Подивіться на телеекранах, як громадяни європейських країн вимагають кращого життя у своїх керманичів. До того ж, не таких корумпованих та брехливих, як наші. Ще й при значно вищому добробуті, ніж в Україні…
Годину очаровано слухали – і жодного запитання…

Очевидці розповіли мені про зустріч команди Петра Порошенка з бобровицьким електоратом. Показали й іменні запрошення на цей захід з доленосним порядком денним: «Для обговорення майбутнього України та найважливіших питань розвитку нашого краю…».

Леонід Яковишин

Не став допитуватись, хто автор цієї не зовсім правдивої ідеї, бо насправді не відбулося ані анонсованого обговорення «розвитку краю», ані пояснень «Як фінансується наша інфраструктура» й «Хто відповість!» – це обіцяно на афішах про зустріч. Ще там надрукований заклик: «Прийди та запитай».

Електорат дружно прийшов: казали, в залі Бобровицького будинку культури не було вільного місця. Та замість обговорення нагальних для громади питань зустріч почалася довгим концертом у виконанні місцевих талантів. Потім перед присутніми виступив з годинною лекцією про початок і розгортання подій на Донбасі Володимир Жемчугов, Герой України, довірена особа кандидата в президенти Петра Порошенка.

За розповідями очевидців, бобровицька публіка поводилася чемно. Не було пред’явлено ніяких невдоволень стосовно недотримання заздалегідь оголошеного порядку денного зустрічі, і взагалі не поставлено жодного запитання, не кажучи вже про зауваження чи побажання діючому президенту.

Може, й не дивно. Перед людьми виступав не представник влади, а колишній підприємець, який підірвався на розтяжці в зоні бойових дій на Донбасі. Тяжко пораненим і в полон потрапив до бойовиків. Не скорився їм, згодом його обміняли на затриманих українськими спецслужбами. Тож його виступ супроводжувався не запитаннями, а дружніми оплесками.

На цьому й закінчується моя гордість за толерантну бобровицьку публіку. Бо очевидці зустрічі промовчали в залі будинку культури, а в розмові зі мною висловили й нерайдужні думки, з якими я погоджуюсь.

Скажімо, Володимир Жемчугов вдячно розхвалював президента Порошенка, котрий відіграв важливу роль в його житті: посприяв відправці на лікування в Німеччину за бюджетні кошти, де йому повернули зір, поставили якісні протези на обидві руки. Потім і Зіркою Героя нагородив.

Одначе, немало присутніх на тій зустрічі незадоволено сприйняли використання командою Порошенка пораненого Героя для піару свого кандидата. Оскільки тим, що зробив президент для підірваного на розтяжці цивільного Володимира Жемчугова, не варто вихвалятися на широку публіку, очікуючи на оплески. Бо президент-головнокомандувач повинен так піклуватися про всіх тяжко поранених бійців у зоні АТО. І передусім про тих, хто не може одержати якісного лікування в українських госпіталях, і вони помирають.

Дорікну й за ще одне непіарне піклування: з Бобровицького району загинуло 14 бійців, але, думаєте, команда Петра Порошенка, в тому числі й Герой війни Володимир Жемчугов, поцікавились, як проживають рідні загиблих, відвідали їх перед концертною зустріччю? У них інше завдання – розповісти електорату, який успішний президент Порошенко? І їм це вдалося, дружні оплески одержали – чи то Герою, чи президенту.

В Україні вже намітилась норма присвоювати звання Героя України для піару. Згадаймо ту ж Надію Савченко, як на ній піарилися державники й політики? А зараз вона вже й не Герой, навпаки – ворог народу. Лементували й піарились на звільненні Юлії Тимошенко!…Тепер і вона – ворог для влади…Така-то ціна політичної компанійщини. У нашому випадку ще й цинізмом віддає.

На зустрічі не виступав, але був присутній у залі, ще один з команди Порошенка – керівник обласної медустанови, голова комісії обласної ради з питань охорони здоров’я. Його не представляли, тому не називаю прізвища. Але він міг би допомогти пролити світло на те, чому бобровицькі і чернігівські лікарі не змогли врятувати від передчасної смерті 60-річну жінку з Бобровиці?

Її посилено лікували від грипу та інших хвороб, родина більш як по тисячі гривень на добу витрачала на «реформоване» лікування, але все без толку. Чув, різні версії обговорюють у районі. А на зустрічі з командою президента – жодного запитання, чи хоча б побажання стосовно якісної охорони здоров’я на низовій ланці. Чинному президенту і кандидату в президенти невже не цікаво, що думає електорат про одну з найголовніших реформ? Хоча, може, й не цікаво, бо він і без цієї низової інформації реформу системи охорони здоров’я відніс до десяти головних досягнень України за 5 років.

Гордиться цим досягненням і Чернігівщина, передусім за одним показником: близько 700 тисяч жителів області обрали сімейного лікаря. І байдуже, що область лідирує за кількістю померлих від грипу. Що туберкульоз, кір та інші інфекційні захворювання «зашкалюють».

Днями натрапив у ЗМІ на відгуки провідних лікарів Чернігова стосовно медичної реформи та виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Вразила фраза: некоректно обговорювати свого міністра. Зате, виходить, «коректно» залишатися при посаді й хвалити реформи в системі охорони здоров’я, коли ця реформована система не здатна охороняти людське здоров’я й рятувати пацієнтів від передчасної смерті? Коректно працювати в системі, яка не забезпечує конституційних вимог про безкоштовну допомогу, і мовчки коритися цьому?

Лікарі, яким некоректно вимагати від свого міністра реального державного забезпечення надання людям якісної медичної допомоги, безумовно, знають випадки, коли хворі передчасно помирають, бо в них не було грошей на дорогі ліки і ще дорожчі операції. Як тут бути з коректністю й лікарськими обов’язками?

Виходить, що людське здоров’я і життя – це щось далеке, другорядне, а на першому місці – репутація виконувачки обов’язків міністра з дипломом рентгенолога й закинутої до нас зі США?

Лише головний лікар другої Чернігівської лікарні Володимир Фаль сказав правду. Нібито подавлену корупцію у закупівлі ліків він назвав брехнею. Мовляв, Уляна Супрун протягом двох років гордиться прозорими тендерами на закупівлю ліків, але хто бачив самі ліки з «прозорими» цінами? Не побоявся назвати неправдою й те, що первинна допомога безкоштовна. Насправді, пацієнт платить за УЗД, рентген, біохімічний аналіз крові та низку іншої допомоги. До речі, цікаво б почути від хворих, яку безплатну допомогу вони одержують в медичних закладах? Сімейних лікарів не вистачає навіть у чернігівських лікарнях, а що вже говорити про районні?

Вдома на кухнях, при зустрічах з друзями, балакучі виборці кістки перемивають медичним реформаторам, а на зустрічі з командою президента – повна ідилія… Якої не відчуваю я, бо ледь не щодня підписую заяви з проханням надати допомогу на «безплатне» лікування.

Допомогли багатьом АТОвцям та їхнім родинам, допомагаємо іншим нужденним. І не чекаємо на якусь публічну вдячність. Знаю, так роблять багато інших благодійників і волонтерів. Зате президент, який за рік розбагатів у 82 рази (за інформацією першого президента Кравчука), допоміг пораненому чоловіку за бюджетні кошти – і за це публічні подяки та оплески? Звісно, що не тільки в Бобровиці. Для Героя України Володимира Жемчугова, у якого замість рук протези, запланували передвиборче турне, щоб скрізь розказував про чуйного Петра Порошенка.

Мов заціпило всім і стосовно питань корупції

Зустріч бобровичан з командою Порошенка проходила тоді, коли не лише в Україні, а й далеко за межами обговорювали рішення Конституційного Суду України стосовно визнання неконституційною ст. 368-2 Кримінального Кодексу України, яка передбачає покарання для чиновників за незаконне збагачення. Для виправдання такого вердикту голова суду Станіслав Шевчук написав: «У США також немає цієї статті».

Великого знавця американського законодавства відразу поправила, а точніше – носом ткнула прес-аташе Посольства США в Україні Рей Костілло: «США ратифікували конвенцію ООН проти корупції 30 жовтня 2006 року. І ми рішуче підтримуємо цілі конвенції. Ми використовуємо свідчення про незаконне багатство як докази у наших кримінальних справах. І ми використовуємо незаконне збагачення як підставу для зняття корумпованих офіційних осіб з їхніх посад»

Представники країн G7 спільно зі Світовим банком закликали українську владу відновити кримінальну відповідальність за незаконне збагачення відповідно до міжнародних стандартів. Бо скасована відповідальність є значною поразкою у боротьбі з корупцією в Україні.

Можна навести й інші приклади реакції демократичного світу на явно недолуге, якщо не корупційне, рішення КСУ, яке стосується кожного українця. Адже з тієї ж Європи, з тих Сполучених Штатів чуємо експертні висновки про те, що в Україні ворог номер один – корупція.

Я не випадково на початку розділу наголосив, коли саме, на фоні якого українського резонансу проходила зустріч в Бобровиці з командою Порошенка. Бо хочу порівняти світове занепокоєння станом боротьби з корупцією з концертною ідилією в Бобровиці. З 350 присутніх на зустрічі нікого не зацікавило це питання, ніхто не кинувся передавати команді президента свої занепокоєння, свої вимоги і пропозиції. Прес-аташе американського посольства непокоїться тим, що в Україні згортається боротьба з найставнішим злом, а бобровичанам – хоч би що.

До речі, свого часу КС Румунії прийняв рішення аналогічне нашому, але там, не чекаючи осуду зарубіжних інституцій, тисячі людей вийшли на вулицю проти згортання боротьби з корупцією. А зокрема в Бобровиці? Замість невдоволень – концерт і лекція.

З такою позицією і в Європу йдемо? Збираємось демократичну, справедливу владу обирати?

Якось уже наводив у публікаціях геніальне повчання давньогрецького мислителя, засновника філософської школи Великого Платона: «В покарання за громадську пасивність люди отримують владу злодіїв». Сказано це майже два з половиною тисячоліття тому, але як актуально для сьогоднішнього українського суспільства, «очищеного» Майданом гідності!

Ні, не подумайте, що я ратую за те, щоб команду якогось кандидата в президенти освистували чи гнали зі сцени. На початку публікації я висловив навіть задоволення від того, що бобровицький електорат поводився чемно, незважаючи на те, що організатори зустрічі нахабно набрехали стосовно порядку денного. Водночас серйозно непокоїть глуха байдужість наших людей до своєї ж долі, до долі дітей і внуків. Байдужість до питань розвитку нашого краю, до того, як фінансується наша інфраструктура.

Не так давно в обласну раду поскаржились люди, що райлікарня хоче закрити відділення у Новому Бикові, натомість ніхто не підняв це питання перед командою президента. Не виплила й та правда, що Новобасанська об’єднана територіальна громада відмовляється співфінансувати лікування в Бобровиці жителів своєї громади – більше тисячі таких проліковано.

У мене на прийомі розповідають, у листах пишуть, помічникам передають різноманітні скарги на непорядки в районі, області, державі. Торік довелося виконувати роботу за обласний автодор – їхати в столицю і вибивати гроші на ремонт дороги від Козельця до межі з Бобровицьким районом, звідки будує дорогу наше господарство. А коли трапилася нагода передати свої скарги представникам президента – ніхто і язиком не поворухнув. Скажіть, при такій байдужості який керманич стане ламати голову над тим, як допомогти людям на низах?

Вкотре наголошую: подивіться на телеекранах, як громадяни європейських країн вимагають кращого життя у своїх керманичів. До того ж, не таких корумпованих та брехливих, як наші. Ще й при значно вищому добробуті, ніж в Україні.

Можливо, бобровицька ідилія й від того, що на державному рівні нав’язується нашим людям заспокійлива думка, мовляв, покращити життя в Україні допоможуть Європа й США? Ці друзі захистять нас і від Росії, повернуть нам втрачені території, можливо, й розв’язанням війни з Росією? І навіть вимагають це від «партнерів».

Тож і в Бобровиці, видно, думають, що достаток і порядок сам упаде з неба посилкою від європейців. Не треба й голову ламати. Краще на концерті посидіти, кіношну історію послухати, команді президента догодити. Хай спокійно рапортують нагору: електорат Бобровиччини одностайно лояльний до президента.

Невже й самому кандидату в президенти Петру Порошенку потрібен такий штучний одностайний «одобрянс»? Але цим може тішити душу хіба що той лідер, на якого клінічно налягає глупота. Будемо сподіватися, що нашому правителю це не загрожує. Чи ви іншої думки?..

Леонід ЯКОВИШИН,

Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», публіцист, спеціально для видання “Суспільний кореспондент”

Редакція може не поділяти точку зору автора

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?