Як військовий курсант пробивав вертикальний шурф для закладки заряду

Історії про Радянську Армію з «людським обличчям» 

Розповідь 3. ТСЗ

Ця історія сталася під час тактико-спеціального заняття (ТСЗ) на полігоні. Ніч. Курсантська рота будує чотири укриття військової конструкції. Мороз за 30 градусів, але всі метушаться. Два екскаватори Е-305 безуспішно намагаються вгризтися в мерзлий ґрунт.

Викладачем кафедри тактико-спеціальної підготовки майором Пашковим і командиром роти старшим лейтенантом Шпунтенком приймається рішення «струснути» невеликою кількістю вибухової речовини землю в тих місцях, де будуть побудовані укриття. Сказано — зроблено. Робота закипіла. А оскільки це було в Радянській Армії, то традиційно, кому закортить «по-маленькому», бігли до вихлопу працюючих машин, де спочатку гріли руки, потім знімали армійські рукавиці, потім розстібали… ну і так далі, потім знову гріли руки і все робили у зворотному порядку.

І ось один із нас, курсант Ванька Мов (або він там довго після зігрівання рук прилаштовувався до місцевих умов, або ще щось), через деякий час став себе почувати якось некомфортно. З кожною хвилиною йому ставало все гірше! Побіг у медпункт, це такий невеликий намет із медшафою, медикаментами і двома медбратами. Там подивилися: бааааа!!! Все його «хазяйство» побіліло, опухло і стало більше, ніж зазвичай! Ваньків орган негайно обробили спиртом, так-сяк обмотали бинтом та й повезли на санітарному УАЗику до найближчої лікарні.

Нагадуємо, що кожна нова розповідь автора з`являтиметься на нашому сайті щосуботи о 12-й годині у рубриках “Життя. Як воно є” та “Гумор вихідного дня” – “Не все так погано”

Лікаря в приймальному відділенні на місці не виявилося. Зустріла переляканих бійців літня тітка-фельдшер. Піднявши окуляри і строго оглянувши прибулих, вона безпомилково визначила хворого.

— Ну і що сталося, молодий чоловіче?

— Так, розумієте… вчення… е… холодно в полі…, — зам’явся «молодий чоловік».

Моторошно соромлячись, Ванька розпахує шинель і показує на розстебнуту ширінку, з якої випирає забинтована на гордіїв вузол його чоловіча гідність.

— Ой! Та що ж це ти робив?! — сплеснула руками здивована фельдшерка.

— Пробивав вертикальний шурф для закладки заряду…

Закінчити свою промову курсанту не дав дикий регіт тітки і чергового лікаря, який щойно підійшов.

Анатолій ПОКРИШЕНЬ, колишній військовий, полковник, м. Чернігів

Розповідь перша: Як ворона вплинула на армійську стройову підготовку

Розповідь друга: Як нетверезий військовий курсант віддавав честь Бойовому прапору

 

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?