Як у Франції дотримуються карантинних обмежень

Карантинні хронікиБобровичанка (Чернігівська область) Світлана Власюк навчається і працює у французькому місті Діжон. Його називають столицею регіону виноробства Бургундія.

Місто із довгою та багатою на цікаві події історією, із великою культурною та архітектурною спадщиною. Саме побувавши у Діжоні, Франциск І захоплено вигукнув: «Яке гарне місто! Це місто сотні дзвіниць…». Ця французька провінція ніколи не лишає байдужими туристів з різних країн. Та нині у Середньовічному центрі – гордості Діжону, який до сьогодні добре зберігся у своєму первозданному вигляді, – порожні вулиці і відсутні гості. Restez chez vous! (Залишайся вдома, – Авт.) щодня звучить з усіх телеканалів, і французи дослухаються. Це на початку карантину, не розуміючи всієї серйозності інфекції, яка зупинила світ, люди продовжували жити активним соціальним життям. Нині всі сидять по домівках, бо за порушення карантинних обмежень можна і за ґрати загриміти. 

«Почався карантин 13 березня. Це була п’ятниця. За 15 хвилин до занять нам розіслали електронні листи з повідомленням, що навчання скасовується, – пригадує Світлана. – Цього дня я мала увечері їхати до свого нареченого у департамент Вогези (гірське пасмо на західному березі Рейну на північному сході Франції, – Авт.), щоб відсвяткувати День народження. Планів не змінювала, бо на початку карантину ніхто не очікував, що все буде так серйозно і настільки довго. Приїхала я буквально на вихідні, а лишаюся тут і досі, бо карантин зачинив усіх по домівках. Але це краще, ніж якби я залишалася наодинці у своїй квартирі. Тут великий будинок, свій двір. Тож ми великою родиною намагаємося не сумувати, а гарно, наскільки це можливо, проводимо свій час».

За порушення карантину – ув’язнення

Моя співбесідниця зізнається, що разом з обмеженнями у людей почалася паніка. У супермаркетах змітали все. На полицях не було ні макаронів, ні рису, ні олії, ні цукру, ні яєць… Навіть туалетного паперу не можна було купити. Але згодом все стабілізувалося, нині – жодного ажіотажу. Хоча деякі медичні препарати, а особливо засоби індивідуального захисту, в дефіциті й досі. Хоч і вважають Францію високорозвинутою і забезпеченою всім необхідним країною, деякий час навіть у медичного персоналу не було масок.

«Президент Макрон виголосив промову, у якій звернувся до громадян із закликом і наказом лишатися вдома, не виходити на вулицю без нагальної потреби, – продовжує Світлана. – Тоді ж на вулиці вийшла армія та поліція на патрулювання. Для того, щоб вийти, потрібно заповнити на офіційній сторінці уряду спеціальну анкету. Вказати інформацію про себе та мету виходу на вулицю. Виходити можна тільки в супермаркети та аптеки. До речі, дозволяється ще годинна прогулянка, але у межах одного кілометра від помешкання».

Світлана Власюк

У країні також діють спеціальні штрафи за вихід на вулицю, який заборонений законом. Мінімальний – 200 євро, повторне порушення – півтори тисячі євро, і якщо зупинять третій раз на вулиці без нагальної потреби – 15 000 євро і навіть ув’язнення.

«На початку ми з Ніно (так звуть нареченого Світлани, – Авт.) займалися спортом і виходили на пробіжки. Та з кожним днем на вулиці все більше було поліцейських, а режим ставав все жорсткішим, тому нині не ризикуємо. Плаваємо у басейні і займаємося аеробікою вдома. А ще багато їмо (сміється, – Авт.). Коли у кожного була зайнятість, не було часу на те, аби так багато готувати, а потім їсти. Тепер же – це повноцінні трапези по кілька годин. Боюсь, що нашого спорту замало. І після строгого карантину буде строга дієта».

Співаю у — гаражі

Світлана має музичну освіту, яку вона здобула в консерваторії французького міста Епіналь. Нині вона продовжує навчатися у вищій школі музики міста Діжон. А ще дівчина працює диригентом хору, це, до речі, її спеціальність, яку вона свого часу отримала у Чернігівському музичному училищі імені Ревуцького.

«В Епіналі у мене було два хори, тут поки що один. Ми цілий рік готувалися, у нас намічалося багато концертів, на яких я мала б виступати і як диригент, і як сольний виконавець, але тепер все відклали на невизначений термін. Морально дуже складно, бо ти старанно репетирував, мав мету, а тепер все «обрубали». Але я себе заспокоюю: все ще попереду, будуть виступи і концерти, а зараз головне – дбати про своє здоров’я і здоров’я близьких!», – наголошує Світлана Власюк.

Коли у душі музика, співати можна і в гаражі

Нині дівчина займається дистанційно. Хоча це дуже непросто, бо відеозв’язок не здатен сповна передати голосовий діапазон і відобразити чистоту інтонації, особливо це стосується високих нот, пояснює Світлана.

«Нас у будинку шестеро, тож, аби не заважати, я виходжу у гараж і там співаю, – посміхається наша героїня. – Мої викладачі спочатку піджартовували, тепер вже звикли. Це краще, ніж би я співала у своїй орендованій квартирі. Були б зауваження. А так гараж став моєю тимчасовою, але зручною студією. У задоволення собі співаю у «Smule» – це такий музичний додаток, завдяки якому ти співаєш, з ким забажаєш. Нині мої дуети з хлопцем із Америки. Це дуже цікаво. Ти начебто на великій відстані, але ваш дует – як одне ціле. Записи я викладаю в соцмережу і цим самим показую людям, своїм друзям, що у мене все гаразд, я жива-здорова і не припиняю співати».

Окрім співу, Світлана під час карантину готує дисертацію. У неї тепер чимало часу на освоєння необхідної літератури.

«Вивчаю і досліджую особливості наших пострадянських шкіл, європейських… Готую дисертацію на цю тему. А ще я даю уроки української мови через скайп для однієї французької пари. Ввечері, як і всі, ми виходимо у двір о 20.00 і аплодуємо медичним працівникам, які щодня рятують життя людей. Така традиція у Франції з перших днів карантину. Нині її підтримують по всій країні. Мій наречений вчиться у медичному, його час від часу кличуть на допомогу у лікарню, коли не вистачає рук. Тато Ніно, Бертрон, – теж сімейний медбрат. Серед його пацієнтів є хворі на коронавірус. Тому ризики у нашій родині є. Ми всі вже робили тести, дякувати Богу, все у нормі. Наразі не варто нарікати, що нам складно, ми обмежені у своїх правах… Ні! Це все робиться задля нас з вами. Задля того, щоб зберегти наше здоров’я. Днями виступав Макрон. Французи завжди чекають на його промови. Президент повідомив, що карантин продовжили до 11 травня. У моєму навчальному закладі навчання почнеться лише з вересня. Школи ж мають закінчити цей навчальний рік, тому всі сподіваються, що учні вже підуть до своїх освітніх закладів 11 травня».

Вареники для французької родини

Під час карантину Світлана освоїла багато рецептів французької кухні. Її люб’язно навчає мама нареченого Лоранс. Та наша бобровичанка не забуває частувати іноземну родину українською національною кухнею. Борщі, вареники тепер стали невід’ємною складовою раціону французьких гурманів.

«Ось нещодавно ліпила вареники. Сподобалось усім. Потім вони ходили за мною і просили ще зробити, – посміхається моя співбесідниця. – Та цього разу я вирішила навчити всіх. Разом ми наліпили кілька лотків і із задоволенням смакували. Це було пречудово!».

Великдень в умовах карантину

Наша героїня обожнює, коли всі разом вечорами розпалюють у дворі багаття, смажать картоплю. Каже, що такі посиденьки роблять родину єдиним цілим.

«Ці моменти незабутні і безцінні. Багаття, пісні, теплі розмови… І негатив сам по собі розсіюється. Ми у невідомості, але всьому свій час. Головне – що ми здорові. Мої батьки, друзі зараз далеко від мене. Дякую Вам за те, що дали мені можливість висловитися у газеті, яку завжди читають люди, яких я люблю! Мені подобається Франція, тут я знайшла свою другу половинку, реалізовуюся професійно, але всі мої сни – про Батьківщину…», – підсумувала Світлана Власюк.

Сніжана Божок

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?