Як надається медична допомога на Сході країни. Актуальне інтерв`ю

Михайло Виноградов 1Михайло Виноградов: «Якщо мені вдасться врятувати життя хоча б десятьом хлопцям, то вважатиму, що пішов служити недаремно».

Михайло Виноградов, свободівець керівник Бахмацької районної організації Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, екс-голова Бахмацької РДА, а нині військовий лікар, який закінчує курси перепідготовки у Військово-медичній академії та очікує відправлення у зону бойових дій на Донбас.

Михайле, під час Революції гідності Ви були одним із лікарів Медичної сотні Майдану. Розкажіть про той період Вашого життя?

Михайло ВиноградовНа початку Революції гідності я, як і більшість партійців, перебував у “Палаці Свободи”. Іноді відповідав і за Чернігівську сотню. 19–21 лютого надавав медичну допомогу у Консерваторії. Увечері 19 лютого я чергував у КМДА, там зголосився піти до Медичної сотні, оскільки за фахом я лікар. Ми взяли всі медичні препарати, що в нас були, і пішли до Консерваторії. Десь через чотири години волонтери принесли все необхідне для того, щоб повноцінно надавати допомогу. Ранок 20 лютого розпочався атакою “беркутівців” на Консерваторію. Згори нас закидали димовими шашками, а знизу йшов їдкий дим, після якого ми довго не могли прийти до тями. Потім дим розвіявся, і ми готові були працювати. Зрештою, до нас принесли першого постраждалого, на жаль, вже мертвого – куля влучила у саме серце. Інші були важкопоранені: влучання у грудну клітину, з ураженнями великих судин. У кімнаті, де я перебував, одночасно працювали три операційних столи, а у фойє було дуже багато поранених. Лише під ранок ми закінчили роботу.

Як проходить підготовка у Військово-медичній академії?

Переважно навчання відбувається у формі лекцій. На жаль, практичних занять дуже мало. Коли приїжджали американські волонтери, то було дуже багато практики. Завдяки цьому я поновив свої знання та дізнався чимало нового. Зокрема, у питаннях евакуації поранених, впливу засобів захисту на організм солдата. Була дуже цікава лекція про кровоспинні препарати, зокрема “Celox”. Дуже багато дізнався про інновації в наданні допомоги. На жаль, в Україні військова медицина застаріла: регламентується наказами тридцятирічної давності, по суті ще совєцькими, лише перекладеними українською мовою. На стрільбах були один раз, але для лікарів це не найважливіше.

Який контингент лікарів проходить підготовку разом з Вами?

В основному це мобілізовані. Із тих кого призвали, дві третини патріотично налаштованих, справжніх фахівців, які готові боронити нашу державу. Але є й такі, на кого держава не може розраховувати. Найбільше серед нас лікарів віком до 40 років, менше – молодих та більше осіб старшого віку. Я лікар загальної практики, таких серед нас 35 із 80, решта – спеціалісти вузького профілю: хірурги, анестезіологи, невропатологи. Нещодавно приїжджав до нас директор Військово-медичного департаменту, який сказав, що на всіх нас вже є заявки. Тож чекаємо направлення у підрозділи.

А чи є потреба у середньому медичному персоналі на війні?

Така проблема існує, є великий дефіцит таких людей. Але більше бракує на війні лікарів, бо допомога надається не лише військовим, але і цивільним, які страждають від війни.

Чи є проблема із забезпеченням медичними препаратами, індивідуальними аптечками?

Нам обіцяли волонтери, що кожного лікаря, який поїде на Донбас, забезпечать медичними військовими сумками. У розмові волонтери казали, що для наших бійців вже закупили 20 тисяч аптечок за типом НАТО. На жаль, ознайомились ми з цими аптечками лише візуально, але сподіваюсь на фронті навчимось ними користуватись.

Як надається медична допомога в умовах бойових дій? Чи навчають тактичній медицині бійців?

Нещодавно отримав перелік навичок, які треба знати бійцям. Чи відбуваються такі навчання у військах? Сумніваюсь. Хоча від надання невідкладної допомоги та своєчасної евакуації залежить життя бійця. Згідно зі стандартами, на передовій лише зупиняється кровотеча. Далі бійця переносять в укриття, де надається невідкладна допомога, яка необхідна для збереження життя. Потім пораненого евакуюють. Протягом однієї години надається кваліфікована лікарська допомога, а протягом шести годин – спеціалізована. Чим швидше відбувається евакуація, тим менше інвалідностей. Це перевірено досвідом багатьох війн. Зараз майже всі лікарні, які розташовані на шляху евакуації, посилені бригадами військових лікарів. І це правильно, бо чим ближче до передової можна надати спеціалізовану допомогу, тим більше шансів зберегти життя і здоров’я нашим пораненим героям, що і є головним завданням військового лікаря.

Спілкувався Ігор Гавриленко

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?