Вилучене майне осідало у кишенях активістів-комуністів

ГолодоморХроніки війни більшовиків з українським народом на Чернігівщині: рік 1932-й.

Не є секретом, що вилучене радянськими активістами майно та продовольство під час Голодомору-геноциду 1932–1933 років дуже часто осідали в їх власних кишенях. Аби замісти сліди, іноді «бригади» знаходили повне порозуміння з місцевою владою. І тоді виникали справжні мафіозні структури, де рука руку миє. Один із найбільш вражаючих випадків стався у селі Ковпита Чернігівського району Чернігівської області, де злочинне угрупування дійшло до того, що нібито за невиконання планів заарештували людину, яка не тільки виконала хлібоздачу на 100%, але й була занесена на «червону дошку».

Все почалося з приїзду в село уповноваженого райпарткому КП(б)У Сидора Кириловича Чорноуса і Миколи Седляра (посада другого в архівних документах не вказана), які швиденько організували бригаду по хлібозаготівлі. До складу бригади потрапили кращі з кращих – «кримінальники, хулігани, п’яниці» (як вже за кілька місяців їх характеризували в міліцейському «спецзведенні»):

Пустовойт Павло Миронович – неодноразово помічений в крадіжках і хуліганстві, в червні 1932 року втік з-під варти в міліції і переховувався невідомо де аж до зими;

Гаркуша Федір – колгоспник (але при цьому не мав жодного трудодня за весь 1932-й рік!), «хуліган і крадій». 15 жовтня був пійманий на крадіжці теляти, утримувався під вартою і на початок 1933 року слідство ще не було завершене;

Стеченко Кіндрат – 19-річний колгоспник, підозрюваний у хуліганстві і крадіжці свиней;

Пустовойт – «хуліган і п’яниця, неодноразово судимий за хуліганство».

Втім, саме такі «достойники» і потрібні були для виконання завдань комуністичної партії, які перед ними стояли. Уповноважений райпарткому Чорноус і голова Ковпитської сільради Бебко дали широкі повноваження бригаді: «день і ніч ходити по хатам та проводити обшуки». Що-що, а обшуки робити вони вміли, от тільки реквізоване майно забирали собі, а в сільраду здавали лише залишки.

Так, у колгоспника Микити Петровича Дешка було відібрано прихований «куркульський» хліб, одяг і пуд сала. От одяг і сало бригада привласнила, в сільраду здала лише частину майна. Але коли Дешко звернувся із скаргою в сільраду, то голова його арештував і не дозволив нікуди жалітися – нічого патякати зайве і зводити наклеп на людей, зайнятих важливими державними справами.

29 грудня 1932 року бригада вчинила обшук у 32-річного колгоспника Івана Пантелійовича Пустовойта, реквізували хліб, одяг, однорічного кабана і різні продукти. Зрозуміло, ніякого опису не робилося, а частину знайденого активісти традиційно привласнили. А щоб Пустовойт не скаржився, голова сільради заарештував і його.

Далі прийшли черга одноосібника-середняка Сави Терешковича Пустовойта. Він хоча і не вступив до колгоспу, однак сумлінно виконав план хлібозаготівлі на 100% і був занесений на сільську «червону дошку» пошани. Зразок для інших, одним словом. Ніяких додаткових планів Саві Терешковичу не доводили. Однак і в нього забрали із клуні весь необмолочений хліб, а самого заарештовали.

А на початку січня 1933 року ретива бригада забрала весь хліб із ковпитських млинів, навіть у тих, хто вже виконав плани хлібозаготівлі – наприклад, у жителя села Жидиничі (нині Червоне) Федора Герасимовича Дейнеки.

Втім, у поле зору міліціянтів «бригада» потрапила не через свавільні дії(!), а тому, що «весь зібраний хліб розбазарюється, обліку ніякого не ведеться, сільрада ніде не реєструє кількості і в кого забрано хліб. Гроші за забраний у селян хліб сільрада не виплачує». Одним словом, виконання планів хлібозаготівлі по селу не покращилося, через що активісти й потрапили на замітку до силовиків.

А тепер увага: як же покарали невиправних «кримінальників, хуліганів і п’яниць»? Не сумнівайтеся, саме так, щоб іншим неповадно було: 1) проінформували секретаря райпарткому КП(б)У, 2) виключили з комуністичної партії… кого б ви думали! – Кіндрата Стеченка. Того самого 19-річного колгоспника, підозрюваного у хуліганстві і крадіжці свиней. Прикметно, що свавільні арешти, здійснені головою сільради, особливого резонансу у охоронців закону не викликали…

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?