Вони щиро вірили в перемогу нашої України!

До 155-річчя від дня народження Івана Липи та до 120-ліття від дня народження Юрія Липи

Праця  над  вокальним  циклом  «ІВАН  ТА  ЮРІЙ  ЛИПИ»  за  однойменною  поемою Дмитра Шупти.
Імена батька й сина Івана та Юрія Лип сьогодні достатньо відомі, але, разом з тим, вивчення і актуалізація їхньої спадщини,  популяризація їхніх постатей і сьогодні надзвичайно важливі. В першу чергу це зумовлюється Державотворчим потенціалом їхніх розмислів, адже вони і відомі українські письменники, поети, публіцисти, лікарі, громадські і державні діячі, батько Іван Липа – був одним із засновників таємного товариства  “Братерство Тарасівців”,   метою якого була боротьба  за здобуття Україною незалежності. Ідеї і справи батька гідно продовжив син.  Життя кожного з них було складне і драматичне. Найбільша їх туга – Україна, вони вірили в її краще прийдешнє і любили рідну Батьківщину до скону.

Поет Дмитро Шупта – один із тих авторів, хто небайдуже ставиться до культурної історії рідної Полтавщини. Тому цілком зрозуміло, що в його доробку є цикл віршів, який розрісся в поему «Іван та рій Липи».

У свій час автор запропонував  мені почитати цей твір і подумати про можливе музичне оформлення поетичного тексту. Переглянувши   твір поета,   зрозумів , що мало знаю про ці непересічні імена уславленої династії.  Потрібно було  знайти інформацію про їх життєвий шлях, епоху, в якій вони жили,  та звернутися  до їхньої творчості.

Як я й сподівався, зʼясувалося, що Дмитро Шупта одержимий творчим задумом,  живе в колі своїх героїв, утілює не тільки  особисті враження,  роздуми, мрії пережиті ним самим, але і подає виразні портрети своїх героїв. І це не змогло не надихнути мене на творчість.

Вокальна збірка, як я відчув, має бути побудована на підґрунті історичних фактів, спогадів, розповідей представників старшого покоління, які пройшли крізь голодомори, революції,  війни. Та й попередні розповіді поета Дмитра Шупти про уславлену династію Лип також захоплювали й не залишали мене у спокої.

Осмислюючи прочитане, створюючи власну музичну концепцію теми,  розпочав роботу над створенням музики.   Скажу відверто, працювалось важко, адже композитор повинен з великою відповідальністю  та розумінням ставитися до поетичних рядків, щоб не понівечити їх, не допустити неточності музичних образів у своїй композиторській драматургії. А головне – досягнути єднання у пісні поетичного та композиторського начала.

Кожна із семи пісень, пережита авторами і  послідовно розповідає про життєві етапи наших героїв. Вокальний цикл розпочинається   піснею “Крислата липа”,  у якій мовиться про батька Івана Львовича, земського лікаря, про  його козацьке коріння, а також про народження  у Старих Санжарах його первістка – сина:

…Синок в Старих Санжарах народився,

Що до звитяги також доросте.

Це на таких чекає Україна,

Що мають рвіння – позбавлять від пут,

Коли бентежна випала година

І на шляху щокроку – водокрут.

Слід зауважити,  наспівність і виразність мелодії, підказана текстом,  легка  фактура  музичного викладу  дають можливість виконувати пісню, як у супроводі, так без нього,  акапельно.

В  другому  пісенному творі  “ В Дальнику”,  який звучить  у темпі вальсу, з особливим трепетом  змальовані картини  природи, благословенної Одещини, куди девʼятирічного Юрася перевіз батько, і де провів свої дитячі роки  малий  Юрко,  де  допитливо пізнавав світ, де поринув з головою  в книги, де формувався  характер майбутнього  воїна, борця за незалежність,мислителя, патріота України.  І хоча ця глава  написана в мінорній музичній тональності, відчувається загалом  її мажорний настрій.  Пісня має чотири строфи, у яких виразно простежується,  неначе у романі, другий план. В уяві зримо  бачимо  дитину, підлітка, юнака…

З великою повагою й пошаною згадується батько Іван Львович, який  “…для сина був кумиром…”.  Це  він  намагався  вкласти у його свідомість, що Україну і свій народ потрібно не тільки любити,  а й вірити в його майбутнє відродження – національне  й політичне.

Ще з  1891 року після складеної клятви  в Каневі, біля могили Тараса Шевченка, разом зі своїми побратимами,  батько  до кінця свого життя ні разу  не схибив, не порушив присяги. У хлопцеві  загартовував   міцність духу, незламність волі, бути українцем, а коли потрібно буде – то й  віддати життя за Україну. У спогадах І.Липи є такі рядки:  ”Помремо ми, але святий вогонь, що його ми сміливо запалили, уже ніколи не погасне. Це те, що переживе нас і створить найрозкішніші легенди в Україні… Наша тяжка боротьба… повернеться в перемогу, бо хоч люди й смертні, зате ідеї вічні”.

Значна частина   життя Юрія припала саме на тоталітарні часи,  які, можливо,  вимагали моральної, духовної і фізичної стійкості. Завдяки твердому характеру, цілеспрямованості, непоступливості, безмежній відданості, Юрій Липа увійшов в історію,  як один з визначних ідеологів українського націоналізму,  як теоретик сучасної української геополітичної доктрини.

Наступна пісня “Лікар УПА” переносить нас  в буремні роки воєнного лихоліття, в часи, коли  в наші двері постукала страшна  біда – війна, яка принесла  з собою незліченні втрати, змінила  свідомість, яка змушувала  робити часом граничний вибір.  Активний учасник українського руху Опору,  інструктор першої Старшинської школи УПА, організтор підпільних курсів з підготовки медичних кадрів для Української Повстанської Армії, а ще лікар. Поет Д.Шупта, теж за фахом лікар, пише:

… Тоді, коли трапляється засипа,

Свої узявши ліки і бинти,

Йшов у криївку лікар Юрій Липа –

Пораненим спішив допомогти…

Він, самовіддано служив рідній Вітчизні, не шкодуючи власного життя і здоров’я, ризикуючи  своїм життям і благополуччям родини,  заради спасіння  друзів, бойових побратимів обробляв рани, лікував і зцілював  поранених і хворих у криївках, надавав допомогу, не відмовляючи в цьому  і в селах місцевому населенню.  Під час одного з таких виїздів у селі Іваники Яворівського району  підрозділ НКВС  вистежив і схопив у криївці Юрія Липу.

Пісня побудована,  як і попередня, з чотирьох строф. Мелодія спокійна і в той же час тривожна. Вокальна партія виконується на фоні нескладних гармонійних побудов.  Для її  виконання не потрібен високий рівень професійної підготовки. Потрібно враховувати  характер і фантазію виконавця.  Виконання,  як правило, залежить від різних обставин: ознайомлення з  твором, психологічного стану виконавця, музичних інтересів і смаків, поглядів та переконань,  і зрештою, від того, чого співак  чекає, як планує передати зміст і що бажає знайти в цьому творі.

Наступний вокальний твір – “Липи-Герої”.  Перечитуючи  літературний текст поеми, а також матеріали про життя наших героїв, пересвідчуюся,  дійсно:   Липи – герої. Як згадується в пісні повстанських ватажків 1920-х: “Та з розверзнутих могил воскресають повні сил, йдуть до нас на бій зі злом герої-воїни. Мусимо боротися й за них”.  Мусимо…

Пропонуючи свою музичну версію долі та діянь Івана та Юрія Лип – людей з різними біографіями, історіями, але з однаковою  вірою щодо майбутнього України, я,  справді,  намагався бачити живих дієвих людей. Наскільки  це вдалося –  судити не мені.

Липи, батько й син – оба́ герої,

Хто горів горнилом боротьби

У неперестаному двобої.

Дух козацький мають не раби…

…Липи, ви – уславлені герої

І такими будете завжди.

Є в Одесі вулиця Івана та Юрія Лип, яка в часи суверенітету по-блюзнірськи перейменовувалася вже кількаразово. “Вулиця Івана та Юрія Лип”  –  пісня, яка розповідає про збереження історичної пам’яті, спадщини, та увіковічнення імен борців, гордих лицарів  нашої держави. Вона побудована з двох частин – куплету та приспіву. Увага зосереджується на гармонічному забарвленні твору, а також характеризує музичний образ, емоційний настрій.

На сьогодні основу пісенної аудиторії в країні становить молодь. Це люди, світогляд яких формується. Їхні потреби, смаки, кругозір ще тільки визрівають і визначаються, пісня допомагає, принаймні, повинна сприяти становленню молодої людини. Вести за собою. Легкі, веселі, святкові твори і так знайдуть шлях до слухачів. Тому,  дуже  важливо піднімати престиж серйозних пісень і цікавих тем, розрахованих на роздуми, здатність сприймати світ в усіх його складностях і суперечностях. Пісня не може бути нейтральною, вона або виховує смак, або псує його. А в наш час, коли до нас повертаються забуті імена українських героїв, це дуже важливо й актуально.

У місті Львові одна з вулиць, також  обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих носить ім’я Юрія Липи, а ще його ім’ям названі вулиці й провулки  в містах Кропивницькому, Конотопі, Новояворівську, Стрию… У Полтаві існує провулок Івана Липи,   а в  м.Києві  “ТОВ Українська Видавнича Спілка”  ім. Ю.Липи.   В місті Торонто  (Канада) так  названа школа при Українському культурному центрі.

Проводяться  наукові конференції, круглі столи, відбуваються передачі на телебаченні, заходи в бібліотеках, музеях, університетах. Друкуються  збережені рукописи. Все більше ми  дізнаємося про невідомі сторінки їхнього життя, знайомимося з поетичними та літературними творами.   Частина  рукописів, листів до цього часу не вивчена – вони залежалися в архівах Польщі, Австрії, Росії та інших країнах, і  не передані Україні,  залишаються неописаними. Про Івана та Юрія Лип ведуться наукові дослідження.

…Вас  в любові й чистому довір’ї

Поєднав міцний духовний міст

В українськім світлому сузір’ї,

Котре зветься – “Націоналістʼʼ.

Ці слова з наступної пісні “Сузір’я Націоналіст” .

Юрій Іванович Липа – один з визначних ідеологів українського націоналізму. У своїх нагальних публіцистичних творах “Українська раса”,  “Призначення України”,  “Чорноморська доктрина” й інших він обґрунтовано зображав  роль українця в українському державотворенні.

Автор поетичної збірки  Дмитро Шупта, який теж, зазнав переслідувань за тоталітарного андроповського режиму, побував за ґратами славнозвісної Лук’янівки за прояви національної свідомості, в’язень сумління вкотре дає зрозуміти і відчути, що ми, представники великого славного народу, повинні брати на духовне озброєння і виховання молодого покоління найкращі традиції дідів-прадідів наших, і не скидати з рахунків героїчну жертовну  боротьбу відомих українців Івана та Юрія Лип.

…Світло ви дали, як Прометеї.

Й спрагу чину сміли пронести,

Розмахнувши крилами ідеї,

Власної сягнули висоти…

Полта́вщина  дала  країні письменників, поетів, композиторів, співаків, винахідників, військових – людей, які прославили свій край, свою Україну на весь світ.  Своєю енергією, вірою, духом і розумом вони робили все,  щоб Україна була самостійною, незалежною державою.

… Проніс герой крізь морок смолоскипа

І кожного бере тепер на спит.

З Полтавщини в Одесі Юрій Липа,

Полтавець Юрій Липа – одесит.

Мені важко сказати,  скільки часу та невсипущої дослідницької праці віддав  Дмитро Шупта  легендарним Іванові та Юрію Липам, пишучи про них, переживаючи  їх щоденні, життєві радощі, перемоги, труднощі, драми.  Поема переповнена любов’ю до героїв,  земляка-полтавця й одесита.

Сьогодні в час національного оновлення, у час героїчної боротьби українського народу за свою незалежність, територіальну цілісність та суверенітет, робимо висновки: Україна – понад усе!.

Кожна людина має свої душу, очі, погляди, пам’ять, враження. Я гадаю, що вокальна збірка  про батька й сина Лип  допоможе багатьом не тільки зрозуміти, а й емоційно пережити те, що відбувалося насправді в той час. Почуттів не може бути багато, коли йдеться про болюче сьогодення, у якому ми, мирні люди калинової України, знову мусимо захищати свою рідну землю. Я щиро вірю в перемогу нашої України – перемогу добра над злом. Збудеться мрія Лип, Україна буде сильною і могутньою та незалежною державою і завжди пам’ятатиме своїх героїв, які  про це мріяли, боролися і гинули за неї.

Слава Україні! Героям слава!

Петро Лойтра,

композитор, Академік  Міжнародної літературно-мистецької Академії України

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?