Військові розповіли про проблеми українських бійців

Проблематика учасників бойових дій невеличкого містечка атомників Славутич особливо не відрізняється від загальних. Населення міста складає близько 20 тисяч мешканців. З 2014 року вже більше 200 юнаків та дівчат виконували і наразі виконують бойові завдання в районі проведення бойових дій на Сході України.

Серед найбільш розповсюджених проблем бійців, що повертаються додому – це адаптація до мирного життя. І хоча самі вони не так це відчувають, їх рідні та близькі знають, що ця проблема існує і вона найбільш поширена.

– Коли чоловік вперше потрапив в 2014 році в АТО я не в повній мірі могла це зрозуміти. Мене тоді підтримували спеціалісти соціально-психологічного центру, вони розповідали мені, як мені спілкуватися з ним, на які теми розмовляти. В цей час мені допомагали знайти душевний спокій і усвідомити, що не одна я така. Чоловік за весь час перебування там, мені взагалі нічого не розказував, для нас ця тема і зараз – табу. У багатьох бійців, хто повертається з фронту, залишається певний емоційний відбиток від тих подій і я це дуже добре знаю. Пригадую навіть таку історію, коли чоловік повернувся з війни, нам родичі передали вишню і я деякий час витягала кісточки з неї, а він в цей час відпочивав, адже був дуже втомлений після довгих переїздів. Під кожний удар кісточки об металеву тарілку чоловік здригався, у мене і в голові навіть це не могло вкластися. Кожен шерех або стук в квартирі він миттєво відчував. Дуже допомогли нам в цій ситуації психологи, – розповіла дружина учасника бойових дій Ольга.

– У мене чоловік призвався по мобілізації в 2014 році і півтора роки воював на Донбасі. Там він отримав мінно-вибухове поранення. На Новий рік під час вибухів петард та феєрверків він постійно здригається, коли відпочиває. За час його відсутності я намагалася будь-яким чином відволіктися аби не бути на самоті. Під час зустрічі з батьками та дружинами бійців, які вже повернулися додому я усвідомлювала для себе, що якщо їхні рідні повернулися – мій незабаром теж приїде. Син в цей період став дуже замкнений, з ним того часу працювали психологи, хоча він їм і повідомив, що не хоче турбувати матір, адже їй зараз і так важко. Я вважаю, що цей стан легко пережити, якщо поряд з тобою є люди, які тебе повністю розуміють, адже вони вже стикалися з цим, – зазначила дружина учасника бойових дій Тетяна.

З початком бойових дій багато матерів та дружин військових згуртувалися аби бути разом в такій важкій ситуації.

– Ми для них постійно організовуємо різноманітні майстер-класи, зустрічі з цікавими людьми, проводимо арт-терапію та тренінги, екскурсії тощо. Ці заходи дуже допомагають зняти стрес, подолати конфлікти в родинах та налаштуватися на позитив. Дуже гостро зараз постає у нас проблема працевлаштування як бійців так і їх дружин. Ми намагаємося у будь-який спосіб вирішити її, – розповіла соціальна працівниця Тетяна Сергієнко.

Багато воїнів, що повертаються додому вже мають посттравматичні стресові розлади, які тим чи іншим чином в подальшому впливають на їхню психіку.

– Якщо людина вже пережила стрес щодо загрози втрати життя або здоров’я, а майже всі, хто був на війні це відчули, адже по-іншому не може бути, психіка воїна на підсвідомому рівні про це постійно нагадує. Найкраще вирішення цієї проблеми – реабілітація після повернення додому з психологами, психоневрологами та іншими спеціалістами хоча б 1-2 місяці, щоб ввести їх в інший емоційний стан, – підкреслила психолог Ірина Фадєєва.

В Славутичі працює досить потужний Соціально-психологічний центр, який переймається проблематикою учасників АТО/ООС, зокрема психологічною, соціальною та правовою її складовими. Багато воїнів потребують допомоги в першу чергу психолога, коли виникають певні емоційні труднощі, але звернутися з таких питань їм дуже важко.

– Ми постійно пояснюємо бійцям як повинен працювати психолог, що це не ліки, тут є повна анонімність та всебічна допомога і це їм необхідно. Для них в першу чергу існують проблеми матеріального характеру, зокрема отримання землі, пільги щодо сплати комунальних послуг, соціальні виплати, санаторно-курортне лікування тощо. Під час виникнення будь-яких проблемних питань ми запрошуємо представників влади, бійців, а самі виступаємо координаторами. Наша мета обговорити разом всі проблеми і намагатися їх вирішити. У нас в Центрі існує «телефон довіри» для воїнів та членів їх сімей. Звертаються до нас з усієї України і проблеми досить різні, зокрема це складність адаптації в мирному житті, зміна життєвих цінностей після повернення з війни, погіршення сімейних відносин, сварки, розлучення, складність проходження медичного обстеження, алкогольна та наркотична залежність, суїцидальність, конфлікти на роботі, проблеми у вихованні дітей, необхідність інформаційної та психологічної підтримки, насильство в сім’ї, втрата сенсу життя тощо, – розповів директор соціально-психологічного центру міста Славутич Віктор Одиниця.

Великою проблемою для деяких захисників, що повертаються до рідної домівки є непорозуміння та зрада близьких людей, особливо дружин. Внаслідок цього сімейні стосунки після багатьох років життя втрачаються.

– Близько 9 місяців я був в зоні бойових дій, з них 7 місяців «на нулі». Дружина мене не зрозуміла і після повернення додому ми розлучилися. Спочатку я був дуже пригнічений, але згодом повернувся до повноцінного життя, врятував випадок. Я зустрів іншу дівчину, яка військова і завдяки стосункам з нею я про минуле і не згадую, зараз ми поруч і це головне, – зазначив учасник бойових дій Михайло.

– На Донбасі я служив в морській піхоті, біля Широкиного. В зоні бойових дій у мене був друг, який вночі в серпні 2015 року загинув під час масованого обстрілу бойовиків. Незадовго до смерті він хотів одружитися з дівчиною, подарував їй обручку, але не судилося. Він був родом з Івано-Франківська і ми з побратимами поїхали аби особисто донести цю сумну звістку до його батьків та нареченої. Ми з побратимами взяли за правило кожного року збиратися в день загибелі друга на кладовищі аби віддати шану його пам’яті. Вже після повернення додому перша дружина мене покинула, а наречена друга навпаки підтримала і наразі, після декілька років, ми чоловік і дружина. Нещодавно у нас відбулося поповнення в сім’ї – народилася дитина, якій вже рік, – розповів учасник бойових дій Тимур.

У певної кількості бійців, які повертаються з війни вже закладена певна апатія, розчарування та зневіра в українське законодавство, яке, на їх думку, не здатно їх захистити.

– Запам’ятався випадок, коли до мене звертався через «телефон довіри» учасник бойових дій, який також є постраждалим Революції Гідності, у якого з’явилися серйозні проблеми зі здоров’ям, пов’язані з перебуванням в зоні АТО/ООС. Під час проходження медичної комісії його звільняють з роботи за прогули, він звертається до суду, його поновлюють та вже в подальшому звільняють за станом здоров’я. І поки він наразі шукає правду, все що він отримує – це грошова допомога в 500 гривень. Водночас він є сином матері-героїні, його батько – ліквідатор аварії на ЧАЕС, брат загинув на Сході України і вся сім’я, до речі – переселенці з Донецької області. На жаль, все що я можу для нього зробити – це надавати юридичні консультації та поради. Нещодавно звертався інвалід війни, який довгий час не отримував грошову компенсацію за неотримане житло і довелося мені телефонувати в різні інстанції аби вирішити це питання. Буквально вчора був дзвінок з Дніпропетровської області, я консультувала учасника бойових дій, у якого вкрали документи на земельну ділянку і пропонують повернути за грошову винагороду, при цьому правоохоронні органи, до яких він звертався з цього питання провели лише профілактичну бесіду, – пригадала юрисконсульт Оксана Кужелевська.

Тож проблеми учасників бойових дій дуже різні. Головне – це вчасно звернутися за допомогою до певного фахівця аби розв’язати їх, адже будь-яка складна ситуація потребує саме їх втручання, щоб життя після повернення додому стало набагато краще.

Ігор Березинський, спеціальний кореспондент (м.Чернігів) Інформагентства МО України АрміяInform

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?