Він був з народом

15 вересня 1918 року в Перемишлі (нині – Підкарпатське воєводство Польщі) народився Євген Павлович Стахів, громадський і політичний діяч.

Походив із української патріотичної родини. Його брат Володимир був міністром в уряді Ярослава Стецька (1941, після арешту перебував разом із Степаном Бандерою в концтаборі Заксенгаузен), старшу сестру Ольгу розстріляв НКВД (1943).

Євген Стахів: «Я знаю, що ми, наш народ, будемо жити, і наші діти, наші онуки і правнуки користатимуть з тої волі, за яку ми боролися, за яку проливали кров стільки десятків мільйонів українців».
Член ОУН із 1934-го. Доброволець Карпатської Січі (1938-1939), після окупації Підкарпатської Русі Угорщиною переховувався в Словаччині, Австрії, Німеччині.

Член Південної похідної групи ОУН (1941-1943), організатор підпільної боротьби ОУН на Донбасі та в Придністров’ї (Маріуполь, Горлівка, Кривий Ріг, Дніпро, Бердичів). Саме спілкування з населенням Східної України привело його до переконання в необхідності перетворення ОУН із тоталітарної організації на демократичну.

В одному з інтерв’ю Євген Стахів розповідав: «Ця наша переорієнтація мала великий успіх. До нас приставало все більше людей, а головне – з молодого покоління і робітництва. Ми пішли до народу, почали говорити з ним мовою, яку він розумів. Він почав із нами співпрацювати, і це був найбільший успіх усієї нашої підпільної роботи. Відтоді в неї почали включатися всі національності: росіяни, татари, греки. Бо тепер цілковито змінилася роль підпільників-націоналістів: не керувати народом (який має бути тільки виконавцем волі малої групи керівного складу націоналістичної партії), а служити йому, бути з народом і для народу».

Зліва направо: брати Стахіви – Ігор, Євген, Володимир. Фото: day.kyiv.ua

Водночас Євген Стахів першим на Заході піддав нищівній критиці пропагандистський роман Олександра Фадєєва «Молода гвардія», вважаючи, що автор змалював своїх героїв з українського національного підпілля: «…я стверджую з усією відповідальністю: комуністичного підпілля на Донбасі не було. Ми просто не могли б на нього не натрапити, як натрапили на хлопців, що збирали відомості про рух німецьких військових частин для радянської військової радистки Любові Шевцової. Але ця група не проводила ніякої ідеологічної роботи і не мала ніякої назви. «Молода гвардія» – це вигадка Фадєєва». За два роки німецької окупації ми на Донбасі взагалі не зустріли жодного прихильника Сталіна».

Євген Стахів. Фото: zbruch.eu

Один із засновників Української Головної Визвольної Ради (1944), член його Закордонного Представництва (згодом – Середовища). Після Другої світової війни проживав у Німеччині, в 1949-му емігрував до США.

Один із активістів демократичного крила в ОУН, яке ефективно здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР, і американського Товариства

українсько-єврейської дружби. Автор двох книг, кількох десятків статей з історії, теорії та практики української визвольної боротьби.

Після 1991-го часто відвідував Україну. Делегат 1-4 Всесвітніх форумів українців. Нагороджений орденами «За заслуги» (1997), князя Ярослава Мудрого V (2006) та IV (2008) ст.

Його син Євген-Зенон – лауреат Нобелівської премії миру 2007 р. у складі Міжурядової групи експертів з питань змін клімату.

Помер 26 січня 2014-го в Нью-Йорку (США).

Сергій Горобець

На першому фото: Книги Євгена Стахіва. Фото: day.kyiv.ua.

Ф

Використані джерела:

1. Євген Стахів – «останній молодогвардієць» // Збруч. – [Електронний ресурс] Режим доступу: https://zbruc.eu/node/18375

2. Олеся Єдинак. Правила життя Євгена Стахова. До 94-річчя // Історична правда. – 15.09.2012. – [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/5054d5b73e931

3. Потужна мережа ОУН діяла на Донбасі в роки Другої світової – історик // Радіо Свобода. – 19.05.2018. – [Електронний ресурс] Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/29237255.html

Навигация по записям

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?