Верховна Рада має відповісти Сейму на рішення про геноцид на Волині

«Реакція Верховної Ради не повинна стосуватися минулого», — Володимир В’ятрович. 

Важливо, щоб українські парламентарі нагадали польським колегам: односторонні рішення щодо спільної історії можуть мати негативні наслідки в майбутньому.

Про це пише Володимир В’ятрович, Голова Інституту національної пам’яті та історик, який досліджує тему польсько-українського конфлікту в часи Другої світової війни у колонці  для «Радіо Свобода» «Волинська трагедія. Про симетричну відповідь польському Сейму».

Історик  пояснює, як мала б виглядати симетрична відповідь на рішення польського парламенту про геноцид поляків на Волині:

«У дискусіях найчастіше чуємо просту відповідь – симетричною, тобто по суті такою ж, як дія польського парламенту. Можу лише частково погодитися щодо цього. Симетрія має проявитися в тому, хто відповідає – це повинен бути український парламент. Але не згоден щодо змісту відповіді. Повною симетрією на глупоту є тільки нова дурість».

Реакція Верховної Ради, на думку Голови Інституту національної пам’яті, не повинна стосуватися минулого:

«Оцінки парламентарями історичних подій, особливо тих, які мало вивчені фахівцями-дослідниками, шкодять як розумінню минулого, так і сучасності. Верховна Рада України має оцінити саме резолюцію Сейму Республіки Польща, дати оцінку діям нинішніх польських політиків, вказати на їх можливі наслідки в майбутньому».

Польський парламент здійснив політичну, юридичну та історичну помилку, назвавши антипольські акції УПА геноцидом. «Такою ж помилкою буде спроба охарактеризувати антиукраїнські дії АК геноцидом. Адже акції українських та польських підпільників у роки Другої світової війни насправді були симетричними і, визнаючи геноцидними вчинки АК, ми визнаємо такими і дії УПА», – наголошує історик.

Крім того, рішення польського Сейму – крок до розмиття унікальності поняття «геноцид», того, що юристи називають «злочин над злочинами». «Користуючись логікою польських політиків, геноцидом можна кваліфікувати тисячі воєнних злочинів і в роки Другої світової, і після неї. І за цими тисячами поступово зникнуть чи розчиняться такі справді надзвичайні навіть для жорстокого ХХ століття, як Голодомор та Голокост».

Володимир В’ятрович пояснює: «Такий підхід баналізує страшні злочини тоталітарних режимів, жертвами яких стали мільйони людей. Для України, як держави, яка намагається донести світові страшну правду про мільйони вбитих голодом, домагається визнання цього злочину геноцидом на міжнародному рівні, некоректне застосування цього терміну неприпустиме».

Як відомо, від минулого року (після багаторічної перерви) Інститути національної пам’яті Польщі та України заснували Українсько-польський форум істориків. До його складу ввійшло 12 найкращих фахівців теми конфлікту між двома народами в роки Другої світової війни. Незважаючи на роботу Форуму, польські політики вирішили прийняти рішення щодо оцінки подій на Волині 1943 року, не чекаючи на результати професійних дискусій та вивчення архівних матеріалів КГБ, які щойно відкриті в Україні.

Нагадаємо, що у 1942—1947 роках точилася Друга польсько-українська війна, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій.

Нещодавно польський парламент кваліфікував ці події як геноцид, вчинений українськими націоналістами проти поляків. Таке рішення спричинило хвилю обурення в Україні та заяви протесту в Польщі як таке, що перекреслює 20 років напрацювань у сфері історичного порозуміння.

Прес-служба Українського інституту національної пам’яті