Реальну історію своєї сім’ї, яка пережила страхіття Другої світової війни, а на Луганщині потрапила у пекло війни дня сьогоднішнього, розповіла під час скайп-зустрічі з прихильникам своєї творчості та бібліотекарями районної бібліотеки Чернігівської області письменниця Світлана Талан, презентуючи дві свої книги «Не вурдалаки» та «Оголений нерв».
29 квітня в Чернігівській районній бібліотеці відбулась літературна година-презентація «Війна. Учора і Сьогодні». Темою розмови стала творчість популярної української письменниці із Сєвєродонецька Луганської області Світлани Талан. Вона пише у жанрі «реальних історій», і прототипами книжкових персонажів є цілком реальні люди зі своїми життєвими драмами. Звідси, дізнатися про історію написання її романів удвічі цікавіше. Сучасна бібліотека змогла «потрапити на кухню» до письменниці, й чернігівці розпитали у авторки про дві її книги.
Перший роман «Не вурдалаки» оповідає про особливе покоління людей. Світлана Олегівна зізналась, що недарма присвятила його світлій пам’яті батька, любій матусі й усім дітям війни. Він, мабуть, найбільш автобіографічний. Осердям книги стали спогади мами, з якою письменниця годинами розмовляла по телефону, накопичуючи матеріал про минулу епоху й минулу війну. Цікаво, що ця книга нехай опосередковано, але пов’язана з Чернігівщиною, бо був час, коли батьки письменниці, сільські учителі, працювали на Поліссі, більше того, у перший клас Світлана Олегівна пішла саме у Новгород-Сіверському районі. Їй дуже хотілось розповісти історію своїх батьків, аби вже у ХХІ столітті до цих людей ставилися з повагою, тому що їх не вбила війна, однак убивчим стає грубе слово чиновника.
Друга книга «Оголений нерв» – довгоочікувана новинка. Це теж історія з життя, але цього разу Світлана Олегівна описала те, що бачила на власні очі. Ця мужня жінка не залишила рідне місто, коли те було в окупації. Її щира оповідь вразила учасників діалогу, аудиторія ще довго залишалась під враженням від почутого й «не відпускала» письменницю, розпитуючи про життя по той бік блок постів. «Оголений нерв» оголює правду Донбасу. Світлана Олегівна усвідомлює, що про це писатимуть десятки книжок, але її книга – знімок того, що вона бачила зсередини. Більше того, саме творчість рятувала у найскладніші миті. Занурившись у художній світ, можна було хоч якось відволіктися від пекла обстрілів чи навпаки – від моторошного безлюддя міста, яке ще вчора вирувало життям. Світлана Олегівна писала роман, знаючи, якою буде кінцівка, хоча до визволення у реальному житті лишалось кілька безкінечних місяців. Вона витримала, вижила, озброїлась словом і розповіла про війну дня сьогоднішнього. Бо українці мають читати книги про себе, аналізувати й робити висновки.
Лишається вірити, що обов’язково прийде час, коли Світлана Талан писатиме книжки про кохання і мирне життя в єдиній квітучій Україні. Цього і побажали Світлані Олегівні, прощаючись, і, звісно ж, запросили до себе в гості.
Олена СЕРДЮК, м.Чернігів
