Читачі абонементного відділу Ніжинської центральної міської бібліотеки зацікавлені новою творчою виставкою "Ляльки-мотанки — берегині роду". На ній представлені народні ляльки Ірини Гузь, вчителя трудового навчання ЗОШ №6, та її учнів з 6-10 класи.
Колись давно в українських родинах мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку. Вона уособлювала майбутнє дитя. Лялька ставала оберегом дитини, символом зв"язку з усім родом. Молодим дружинам дозволялось гратися лялькою, допоки в молодят не було діток. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю ляльку. Звичай зародився ще в часи матріархату, коли жінка була головою роду. Вважалося, що в ляльку вселяється дух Праматері Роду, його хранительки.
Мотанка — іграшка й оберіг. Нині ляльці майже 7 тисяч років. Українська лялька-мотанка має своїсекрети. Для неї використовували тільки натуральні матеріали:бавовну, бязь, вовну. Оберіг робили з соломи, тканини, стрічок і ниток, вплітали сухі трави і квіти, вкладали зерна.Використовували й кукуру дзяні качани. Робили його без вузлів, щоб не зав"язати долю. Не можна було торкатися ляльку голкою або ножицями, щоб не образити. Тканину і нитки рвали руками. Дуже добре було створювати ляльку-мотанку із старого одягу бабусь, дідусів. Тоді вона була просякнута їх енергією і випромінювала її, переходячи до нащадків. Але одяг повинен був бути щасливим. Не використовували одяг від хворої людини,або того, хто мав складності у житті.
Створення мотанки-це дійство народження. Її вважали живою істотою з певною енергією. Мотаючи мотанку, жінка мотає свою долю.Шматок тканини складали вузькою смужкою, а потім загортали і об
мотували тканиною. Майстриня повинна була вирішити, з якою метою вона робить ляльку. Мотанка має безліч сакральних значень, які сформувалися ще в трипільську епоху. Процес змотування ляльки нагадує спіралевидний рух Всесвіту, енергетичні вихори. Валик для голови мотанки- трипільську спіраль. У голівку часто зав`язували зерна пшениці, що символізувало кругообіг життя. Коли валик покривали тканиною то благословляли цю істоту тільки з молитвами. Лялька має хрест замість рис обличчя. На її обличчі немає очей,щоб не влетіла чиясь душа. Лялька не повинна бути на когось схожею. Хрест символізує її перебування поза межами часу. Цю ляльку не шиють, не в"яжуть, а тільки мотають. Створюють її у два етапи: спочатку-тіло, потім-вбрання. Коли мотається тіло, вузлики не зав`язують.
Тільки у кінці, в місті пупа, перев"язують пуповину. В цей момент потрібно загадати бажання. Допуска ються вузлики при виготовленні рук, які роблять окремо, а потім примотують до тіла. Розпочату ляль
ку-мотанку потрібно закінчити, щоб уникнути нещастя.
Вбрання для ляльки, поки воно не примотане, можна вишити, підшити мережево, прикраси. Іноді ляльці шиють мініатюрні національні костюми, традиційні для місцевості. Головний убор роблять окремо. Велике значення має день, коли змотується лялька. На родючість та багатство мотанку робили при рості Місяця. Повний місяць принесе сімейне щастя та успіх у справах. На фазі спаду мотанки роблять на відворот від хвороб й проблем. Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є предметом домашнього майна, посередником між поколіннями. Вона-запорука добробуту, щасливого родинного життя й захисту від злих сил. Наші прапрабабусі інших ляльок і не знали.На капоті весільного кортежу ми бачимо ляльку і в наш час, хоча давно забувся первісний символ цієї традиції.
Наталія СТАРІНКО, м.Ніжин
