Україна відчуває різку нестачу робітничих професій

Юристи, економісти, журналісти, бухгалтери, айтішники – у сучасної молоді мода на офісні професії, а комусь же треба й руками працювати.

Бездумна освітня політика влади призвела до того, що Україна останнє десятиліття відчуває різку нестачу робітничих професій. За механізаторами, швеями, зварювальниками та будівельниками вишикувались в чергу солідні фірми. Багато з них готові платити спеціалістам європейські зарплати. Утім, сучасні демографічні тенденції, які особливо відчутні на Чернігівщині, на жаль, не залишають надії на успішний розвиток професійно-технічної освіти. Та все ж освітній потенціал є – прикладом тому Остерський коледж будівництва та дизайну. 

Майбутні зодчі країни

Колись цей навчальний заклад славився на всю область. Остерський технікум сільськогосподарського будівництва заснували у 1945 році – одразу після війни, з метою підготовки кадрів для відбудови зруйнованої інфраструктури. У кращі часи аудиторії навчального закладу банально не вміщали всіх бажаючих. Тут навчалося понад 800 студентів! Нині в Остерському коледжі будівництва та дизайну (так його називають після перейменування) навчається учетверо менше дітей – всього 210.

Чому навчальний заклад не добирає абітурієнтів і яке майбутнє Остерського будівельного технікуму (народна назва, – Авт.) говоримо з його директором Тетяною Бардаченко.

Тетяна Бардаченко
– Тетяно Миколаївно, розкажіть трохи про себе.

– Я закінчувала Сумський національний університет, факультет будівництва, за спеціальністю інженер. Але для того, щоб мати право викладати закінчувала додатково ще університет менеджменту та освіти при Національній академії педагогічних наук. У технікумі – з 1987 року. 18 березня виповнилося три роки як я керую цим навчальним закладом.

– Останні кілька років говорять про проблеми професійно-технічної освіти. Юристів, журналістів, економістів – півкраїни, а будівельників, зварювальників – удень, як кажуть, з вогнем не знайдеш. Чому так?
У бібліотеці

– Основний контингент викладачів коледжу віком 60-70 років. За часів СРСР їх прислали з інститутів, особливо з Полтавського та Київського будівельних. Кадри, як бачите, у нас досвідчені, однак найбільший недолік, як і для більшості подібних навчальних закладів в Україні – погана демографічна ситуація. Якщо взяти загальну кількість абітурієнтів, то нині заклади недобирають навіть ту кількість, яка є по ліцензії. Ми, наприклад, хоч і виконуємо державне замовлення, але абітурієнтів усе одно не вистачає. Фактично ми змушені сьогодні ганятися за учнем, займаючись профорієнтаційною роботою. Щороку наші викладачі їдуть в райони, розповідають, показують, заохочують вступати до нас. Спеціальність у коледжі одна – будівництво та цивільна інженерія. Але у нас є чотири спеціалізації.

– Чи мають вони попит на ринку праці?

– Наші випускники – просто нарозхват! З початку вересня до мене звернулося вже дев’ять будівельних фірм, серед керівників яких є наші випускники. Всі вони просять кадри, обіцяють хороші умови праці. Ті випускники, які навчалися гірше, йдуть працювати, кращі – подають документи в університети.

– У минулому році фінансування профтехосвіти держава намагалася перекласти на місцеві бюджети, що, можливо, призвело б до ліквідації більшості таких закладів. Чи торкнулися Вас такі проблеми?
Лаборант Валентина Неліп опрацьовує зібрані дані

Починаючи з січня 2018 року, ми отримуємо фінансування з обласного бюджету. Якщо загалом взяти Чернігівську область, то нас таких чотири заклади – в Острі, Сосниці, Борзні та Прилуках.

Правду кажучи, обласне фінансування краще, ніж міністерське, яке було до цього. Кожна область хвилюється, щоб у неї не було недоліків. Тому основні статті у нас захищені, ми у скруті не були. До цього міністерство обмежувало кошти і змушувало економити. Єдине, що хотілося б, – це кошти на розвиток: на утеплення приміщення, заміну вікон, оновлення матеріально-технічної бази. Хтось комп’ютер чи принтер подарує – і то радість. До речі, хочу подякувати першому заступнику генерального директора ТОВ «Земля і Воля» Василю Нестеруку за подаровану навчальному закладу інтерактивну дошку – вона нас дуже виручає.

Інтерективна дошка від ТОВ Земля і Воля робить навчання якіснішим
– Тетяно Миколаївно, на Вашу думку, як може скластись подальша доля навчального закладу? З одного боку є негативні тенденції з демографії, з іншого – шалений попит на будівельні спеціальності.

– Ми всі чекаємо ухвалення закону «Про фахову передвищу освіту». Нас усіх ознайомлювали із проектом закону, і те, що в ньому вписане, має надію на життя. Вже зараз зрозуміло, що нас ніхто не буде закривати чи зменшувати, але є об’єктивна проблема в кількості дітей. Кожний заклад за це переживає, окрім тих, що розташовані в містах. Хорошим варіантом для професійно-технічних закладів міг би стати варіант формування навчально-виробничих комплексів, коли до вже існуючих коледжів дозволять приєднувати ліцеї. Втім, все залежить від фінансування та абітурієнта, який до нас прийде.

Віталій Назаренко, фото Олексія Миколаєнка

Газета «Чернігівщина»

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?