Статус-кво в агропромисловому комплексі України: плюси та загрози

Результати роботи українського АПК за 2016 рік поганими не назвеш. Однак деякі з них мають і зворотній бік медалі.

ПЛЮСИ.  Серед плюсів ситуації, що склалася в АПК, найчастіше називають такі:

  • Частка агросектору у ВВП України – 12%. Частка сільського господарства у ВВП країни зросла з 9% у 2015 році до 12% за підсумками 2016Аграрний бізнес називають «головним драйвером економіки України».
  • Частка експорту с/г продукції та продуктів її переробки у загальному експорті країни сягнула 42% у 2016 році. У 2013 році це було 26,8%, а у 2007 – лише 9,3%.
  • Торік агросектор забезпечив понад 28% валютної виручки. Найбільші доходи – від експорту зернових та соняшникової олії. Серед усіх експортованих зернових лідерами є пшениця (33%, $2,72 млрд), кукурудза (33%, $2,65 млрд) та ячмінь (8,2%, $0,66 млрд,). У масложировому експорті 93% припадає на соняшникову олію ($3,7 млрд).
  • Зовнішньоторговельний обіг продукції агропромислового комплексу України за 2016 рік, за даними Мінагрополітики, склав $19,6 млрд (або 26,1% всього зовнішньоторговельного обігу України).
  • Відбувається розширення ринків збуту. За даними Мінагрополітики, вже 278 українських підприємств мають право експорту на ринки ЄС. Українські виробники отримали додаткові квоти від ЄС. Ведуться переговори з доступу української продукції до КНР, Йорданії, Єгипту, Сербії, Японії, Канади, Сінгапуру, Кореї, США, В’єтнаму, Малайзії, Індонезії та Індії.

Нинішній стан в АПК сформований насамперед мораторієм на продаж сільгоспземель, Фермери та крупні агрохолдинги непокояться, що після скасування мораторію власники або захочуть підвищити вартість оренди, або почнуть продавати ділянки, і земельний банк фермерських господарств буде зруйновано. Однак у цьому позитиви для одних (виробників) є негативом для інших – для кількох мільйонів пайовиків, які отримують занижені кошти за користування своєю землею. Фактично – кредитують фермерів. І при цьому не мають достатньо грошей, щоб щось купувати, у тому числі продукцію самих фермерів. Відповідно, це стримує розвиток ринку та економіки країни в цілому.

ЗАГРОЗИ. Детальний аналіз того, що відбудеться, якщо мораторій триватиме – у матеріалі «Кому і чому вигідно продовженння мораторію на продаж землі».

Основні тенденції є такими. 

  1. Невизначеність.

Постійне відтермінування запуску ринку земель консервує невизначеність щодо напрямку розвитку земельних відносин в Україні. А відсутність зрозумілих правил гри – негативний сигнал для інвесторів та бізнесу в цілому.

«Ми постійно чомусь повертаємося до того, чи потрібен ринок землі. Насправді ж рішення про запровадження ринкових відносин та побудову ринкової економіки було прийнято давно, на початку 1990-х. Але оскільки до сьогодні тривають такі дискусії, це означає, що в суспільстві ще немає остаточного розуміння, що лише ринкові відносини можуть привести до нормального економічного зростання країни та добробуту її громадян», – каже Вадим Бодаєв, голова Ради Всеукраїнського об’єднання «Федерація роботодавців агропромислового комплексу та продовольства України».

Він наголошує, що «власність – одна з необхідних складових існування ринку, але якщо вона не має обігу і не є товаром, то це вже не ринок, а якийсь сурогат».

«Жодна з десяти країн Східної Європи, які відкрили свої ринки сільськогосподарської землі у 1990-х роках, не пошкодувала про це рішення. Де сільським мешканцям живеться краще – в Україні чи будь-якій країні Східної Європи – очевидно», – стверджує Михайло Кухар, економіст незалежної групи макроекономічного аналізу та прогнозування IMF-Group.
  1. Тотальна перевага агрохолдингів в експортній структурі.

Дрібні та середні фермери нині перебувають у невигідних умовах порівняно з агрохолдингами.

Три найбільші аграрні компанії забезпечують виробництво валової с/г продукції в обсягах, які перевищують обсяги виробництва усіх фермерських господарств України. Окрім того, в середньому, агрохолдинги мають вищу врожайність порівняно із незалежними підприємствами та населенням, – про це йдеться в «Огляді агросектору України»підготовленому експертами компанії Ernst&Young в Україні.

Богдан Шаповал, голова Ради з питань експорту продовольства (UFEB), прогнозує, що експорт і надалі продовжить зростати. «Тобто й фермери, і холдинги збільшать поставки. Але в експортній структурі залишиться тотальна перевага великих компаній. Дрібне фермерство зможе наростити експорт за рахунок органіки. Холдинги ростуть і багатіють, фермери, на жаль, біднішають – тобто жодних передумов для зміщення переваги в бік малих господарств немає, хоча я б не назвав агрохолдинг найкращою формою з організації відносин на селі. Звісно, вони мають існувати, але не в нинішньому форматі, коли їхній вплив на владу не завжди є результатом хоча б якогось прийнятного для країни рішення», – зазначає він.

  1. Сировинна структура агроекспорту.

Експерт Групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні (SAGSUR) Александр Шкурла підкреслив, що попри високі показники агроекспорту, його товарна структура є переважно сировинною.

Можна сперечатися, добре це чи ні. Бо країни, які експортують нафту, намагаються обмежувати її виробництво, щоб утримувати ціну. Але якщо збільшувати виробництво до нескінченності — падатиме ціна. Тому зараз треба думати про зміну структури українського сільськогосподарського виробництва“, — каже пан Шкурла.

«Не все так добре з тим, що 42% експорту забезпечує агросектор. Хочу нагадати, що торік влітку на світових ринках була криза сировинних товарів, у нас зменшилося виробництво зернових на 30%, і тут же ми побачили в серпні, що долар зріс з 24 до 26,5 грн. Оце і є сировинна реальність України», – наголошує економіст IMF Group Ukraine Григорій Кукуруза.

За словами завідуючого кафедрою земельного кадастру НУБіП Віктор Зайця, «зняття мораторію на продаж землі сільгосппризначення буде стимулювати налагодження переробки агропродукції всередині країни, що, в свою чергу, забезпечить стабільність макроекономічних показників, включаючи курс національної валюти».

  1. Низька економічна віддача сільгоспземель.

«Ми повинні розуміти, що тих мільярдів, які дає до бюджету агросектор, і про які зараз говорять як про успіх, могло бути в 5-6 разів більше. Якщо ми порівняємо урожайність в Україні та країнах Східної Європи – дійдемо сумних висновків», – каже Михайло Кухар.

Діаграма дуже наочно показує, що Україна пасе задніх за показником обсягів виробництва на одну особу в с/г виробництві в грошах.

земля-інфографіка

Джерело інфографіки: Урядовий Портал

Серед причин – такі: (а) дешево орендувати більшу кількість земель вигідніше, ніж вкладати кошти у підвищення продуктивності виробництва, (б) вкладати кошти небезпечно через відсутність визначеності в орендаря щодо продовження оренди, (в) отримати кошти на розвиток можна було б під заставу землі – але за умов мораторію її заставляти не можна.

  1. Загрози, пов’язані з домінуванням орендних відносин

Ці загрози докладно викладені у статті «Оренда: чому «тимчасова власність» гірше ніж постійна»). Одна з ключових – те, що орендарі не мають мотивації інвестувати в збереження орендованих земель.

«Концентрація земель сільськогосподарського призначення в орендарів призведе до виснаження найближчим часом значної частини найбільш родючих земель, переданих в оренду», – вважають в уряді, а це вплине на врожайність та обсяги продукції. (Про це докладніше – у матеріалі «Вплив на стан ґрунтів та екології»).

* * *

Таким чином, завдання, яке належить розв’язати за допомогою земельної реформи – активувати ті можливості, які нині заблоковані мораторієм, і при цьому не зруйнувати існуючих позитивних тенденцій. Окрім того, за результатами діалогу всіх потенційних учасників ринку, необхідно виробити ті правила, які стимулюватимуть і економічне зростання країни, і поліпшення економічного становища учасників ринку – як виробників, так і пайовиків. Саме таке завдання ставить уряд, проводячи консультації напередодні внесення законопроекту щодо обігу земель.

Путівник змельною реформою

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?