Скорботний день для Чернігова

Сьогоднішній день, 27 березня, видався для Чернігова сумним. Адже громада прощалася із загиблим на Донбасі добровольцем, старшим сержантом Миколою Денисовим, начальником групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ВСП Чернігівського ЗВ ВСП.

Воїн трагічно загинув під час відрядження до військової комендатури міста Костянтинівка Донецької області. Подробиць його загибелі ніхто розповісти не зміг.

Вшанувати пам’ять героя прийшли рідні, близькі, друзі, бойові побратими і просто небайдужі містяни. Багато хто приніс траурні квіти і не приховував сліз.

Саме гіркі сльози від непоправної втрати заважали багатьом говорити. Але охочі сказати добрі слова про Миколу найшлись. Серед таких Ігор Андрійченко, колишній командир нині покійного старшого сержанта Миколи Денісова.

«Коля пішов на службу в квітні 2014 року до 13-го батальйону. Це була перша хвиля мобілізації. Перші півроку ми несли службу в різних пунктах Луганської області. А потім з січня по квітень у Донецькій області, зокрема в Дебальцево. Коля був дуже відповідальним службовцем і дуже порядною людиною. Він був начальником однієї зі станцій зв’язку нашого взводу. І я завжди був спокійний, коли він брався за якесь завдання. Бо виконував усе завжди досконало. Він був дуже добрим, чуйним, і головне – хоробрим хлопцем. Він проявив особисту мужність, врятувавши кілька життів під обстрілами. І таких прикладів можна навести багато. Із ним було приємно служити, і ми залишилися друзями. В мене про нього лише найкращі спогади. Отакий був справжній Денисов. Дуже шкода втрачати таких людей», – зауважив Ігор Андрійченко.

Добрими словом Миколу Денисова згадав ще один бойовий побратим.

«Він зарекомендував себе сумлінним, нормальним воїном. Міг бути прикладом для бійців у сміливості. Коля Денисов був тим бійцем, який серед перших отримав орден «За мужність». Адже він проявив відвагу підчас першого обстрілу нашого батальйону в населеному пункті Ільїнка. Тоді наш комбат нарахував 200 воронок від обстрілів. Але жоден солдат чи офіцер не загинув.  Начальник нашого штабу, який учора телефонував, також казав, що це боєць, який допоміг врятувати хлопців. Він першим почув шум безпілотника, що наводив артилерію на наші позиції. Потім уже під час подій Вуглегірськ – Дебальцево і обстрілів базового табору, де я безпосередньо як заступник комбата знаходився, також бачив дії Миколи. Сказати, що він безбашенний не можна, але він мав таку чуйку, мабуть, чи сміливість, яка допомагала врятувати інших хлопців. Дуже важко, коли такі люди нелогічно йдуть із життя. Є повага і шана до таких хлопців, хочеться, щоб їх більше було живих. Аби вони могли виховувати і підростаюче покоління, і бійців, які захищають нашу країну», – зауважив підполковник запасу, представник Громадської організації «Спілка 13-й батальйон» Ігор Бизган.

Як уже згадувалося, військову службу Микола Віталійович Денисов розпочав в 2014 році добровольцем в 13-му батальйоні територіальної оборони. Брав участь в обороні міста Дебальцево, за що був нагороджений орденом «За мужність».

У 2015 році свідомо ухвалив рішення продовжити службу та був призваний Чернігівським міським військкоматом до лав військових правоохоронців. У Миколи залишились батько, мати і старший брат Сергій. Також відомо, що боєць зустрічався з дівчиною, мав плани на сімейне життя, але не судилося…

Попрощалися з ним поблизу Катерининського храму в Чернігові.

Джерело

Навигация по записям

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?