Шукачі пригод поблизу українсько-білоруського кордону

Легкий сніжок ледь припорошив вологу від осінньої мряки землю. На поверхні грунту морозець в один градус утримує біленьку ковдру.

— Ну ти поглянь, яка ж краса! — відволікшись від автомобільної дороги і милуючись чарівним лісом, захопився журналіст-фотограф Микола Тищенко. — То, може, зупинимось?

І ось ми вже серед розлогого простору краси і натхненності… Молоді ялинки і сосни припудрилися лілейною крупою.  Серед зеленої пахущої хвої вирізняються берези, немов ті сестри, стоять у зажурі, чекаючи весни… Все тут переплелося! Під молоденькими соснами — усілякі листя з дерев, які позаносив сюди вітер. Невже то він потурбувався, щоб у разі сильного морозу не перемерзли корені дерев? Напевно, що не випадково…

І серед отого розмаїття листкового не здається перед зимою сімейство якихось неїстівних грибів… Але що це? Поруч великого опалого дубового листка, як та сирота, лисичка красується! Ні, не звірина, а гриб!  От куди треба приїжджати грибної пори за дарами лісу — лисичками….

— Слухай, а давай-но майнемо зараз в одне місце, де живе сімейство бобрів, — промовив до мене мій колега. — Мені колись довелося там побути… І навіть будиночок їхній стояв тоді — тож якщо ніхто не розрушив, то й зараз мо` стоїть. А, може, ще й бобрів побачимо…

І ми майнули…

Те, що ми побачили першого зимового дня, зафіксували на відео та фотозйомку.

Зазначимо, що все відбувалося неподалік українсько-російського прикордоння…

Сергій Кордик

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?