Природа щедро наділила їх вродою, розумом і талантом. Сестри-близнята Інна й Тетяна Чабан за фахом – медики. Інна завідує імунологічною лабораторією в Чернігівському обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом; а Тетяна – завідувач клініко-діагностичної лабораторії обласної лікарні. І ця важлива, відповідальна робота їм дійсно подобається!
Сестри Чабан – лауреати Міжнародної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» та багатьох інших престижних фестивалів і конкурсів. А ще вони – буквально нерозлучні: і на сцені, і в житті.
Чоловіки Інни й Тані – також відомі та шановані люди на Придесенні. Андрій Жиденко, чоловік Тетяни, – головний лікар обласної лікарні, а Ігор Лютницький, з яким узяла шлюб Інна, – трудиться лікарем-офтальмологом у центрі мікрохірургії ока обласної лікарні.
Під час навчання в Київському медичному університеті, сестри грали в студентському театрі естрадних мініатюр. Там вони познайомилися з Ігорем, який теж чудово грає на гітарі, співає і створює вірші та пісні. А невдовзі Ігор познайомив їх зі своїм однокурсником і другом – Андрієм. Сталося це, коли студенти приїхали попрацювати восени в колгоспі, до села Бобрик: збирали моркву, буряки, яблука, капусту. Виявилося, що всі вони – Інна, Таня, Ігор та Андрій – мешкають в одному гуртожитку. Тож хлопці почали ходити в гості до дівчат.
«Вони нас, звичайно, відрізняли, – розповідає Тетяна. – Але були такі випадки, коли, наприклад, я в гуртожитку одягну Іннин халат. Підходить Ігор і раптом починає мене обіймати… А потім уже виявлялося, що це – не Інна, а я. Проте ми, звісно, не ображалися, сприймали це з гумором».
До речі, у вузі теж викладачі сестер нерідко плутали, чим вони кілька разів скористалися. «Пам’ятаю, був дуже складний екзамен з органічної хімії, і мені довелося піти на такий собі шантаж, – посміхається Тетяна. – Тому що сестра відповідала перша і їй тоді поставили «четвірку». Це була дуже висока оцінка з органічної хімії. А я щось там не знала, тому мені хотіли поставити «трійку». А я кажу: «Як же ж так, от моя сестра гірше знає, ніж я, питайте мене ще. Я мушу отримати не менше, ніж «4»!.. І що ви думаєте? Одержала таки «четвірку».
Проте одного разу на іспитах сестрам довелося скористатися й своєю дивовижною схожістю. Це трапилося на випускному курсі. Інна тоді була вагітна, чекала дитину, тому Тані довелося за неї складати екзамен. Спочатку вона сама отримала «відмінно», потім зайшла замість сестри. Старалася, щоб Інна теж мала «п’ятірку». Викладачі так нічого й не помітили…
Отже, закохані одружилися. Інна з Ігорем – на початку зими, а Тетяна з Андрієм – у листопаді 1987-го. Тобто вони – понад 30-ти років у щасливому шлюбі!
Народилися діти: у Інни – Богдан і Валерія, у Тані – Ярослав і Назар.
«До нас приходила Інна, й Назарчик, мій менший синок, коли ще був зовсім малим, дуже радів із того, – говорить Таня. – Але трішки хвилювався – дивився, що вона схожа на мене, й казав: «А ти – моя мама чи не моя? Може, це тьотя Інна мене народила?!». Отак переживало дитя». І те ж саме було, коли Тетяна приходила в гості до сестри. Тоді хвилювалася вже маленька Валерія – донька Інни.
Старші діти – Богдан і Ярослав – теж найкращі друзі, нині вони вже здобули вищу освіту, працюють, а свого часу, пам’ятаю, разом натхненно грали на фортепіано, люблять музику та пісні. Валерія навчається в академії, у вільний час – грає та співає. А Назарчик – уже дев’ятикласник школи № 1. Летить час!
Невістка Тані, Надія, за фахом – економіст-міжнародник, навчається в аспірантурі, готує вже кандидатську дисертацію. А невістка Інни, Альона, – вродлива молода жінка з чарівним голосом, яка закінчила музичне училище і Київський національний університет культури та мистецтв (за спеціальністю – режисер телебачення і радіо).
У Тетяни й Андрія – онук Владислав, у Інни та Ігоря – онучка Варвара, яка теж небайдужа до мистецтва, часто наспівує в дитсадку улюблені пісні. А коли вона не хоче їсти, то пояснює вихователькам, що буде балериною, тому мусить змалечку дбати про свою фігуру, бути тендітною. Кмітлива дівчинка!
«Уся наша родина живе в любові та злагоді, і це – щастя!» – говорить Тетяна Чабан. Чоловіки своїм коханим дарують квіти, а жінки присвячують їм чарівні, зворушливі пісні.
Зараз Інна й Таня готують нову творчу програму. Успішно виступили на фестивалі «Мелодії душі» в Івано-Франківську (кращою піснею визнали на фестивалі саме патріотичну пісню «Моїй Україні», яку створила Тетяна), на XII Всеукраїнському фестивалі мистецтв студентів-медиків і працівників лікувальних установ України «Ліра» (здобули друге місце).
День святого Валентина – це свято закоханих. Тож Інна й Тетяна Чабан та їхні шляхетні чоловіки – Ігор і Андрій – зичать усім читачам прекрасного, відданого, щирого, чарівного кохання. Бо саме кохання, як і здоров’я, – найважливіше в житті кожної людини. Любов окрилює, надихає, одухотворяє; справді робить нас кращими, добрішими, людянішими та мудрішими. Тому більшість пісень Інни й Тетяни – оптимістичні, наснажені чудовою, позитивною енергетикою: про кохання і любов, ніжність та гармонію, радість і щастя, віру та надію.
Адже вони й зараз по-справжньому закохані!
Сергій Дзюба
