Юридична практика. Інколи буває так, коли від вас вимагають «компенсації» за дії, до яких ви або зовсім не причетні, або ж вони мають опосередкований характер. Що робити у такому разі?
Фахову консультацію з цього питання надає заступник начальника відділу правової інформації та консультацій Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Данило Павлюк (на фото).
Заперечення проти позову — це пояснення відповідача, якими обґрунтовується неправомірність пред’явленого до нього позову.
Заперечення проти позову можуть бути заявлені в усній або письмовій формі.
У відповідності зі ст. 252 Цивільного процесуального кодексу України відповідач після отримання копії позовної заяви має право подати суду письмові заперечення проти позову. У складних справах, а також по справах, пов'язаних зі значним обсягом розрахунків, суддя може зобов’язати відповідача представити до початку судового розгляду письмові заперечення проти позову.
Заперечення проти позову можуть стосуватися: а) незаконність чи необґрунтованість вимог позивача; б) відсутності у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод до порушення справи в суді.
Відповідно до статті 128 Цивільного процесуального кодексу України:
1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.
2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.
3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.
На позивача покладається обов’язок довести причинно-наслідковий зв’язок між діянням і наслідками згідно ст. 59, 60 Цивільного процесуального кодексу України.
Юридичні підстави відповідальності за заподіяння майнової шкоди визначені статтею 1168 Цивільного кодексу України, згідно з якою:
1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Розмір стягнення за заподіяння матеріальної шкоди враховується судом і залежить від матеріального становища відповідача згідно частини четвертої ст. 1193 Цивільного кодексу України.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» передбачає, що для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.
Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу» і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз’яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Для прикладу зазначимо, в березні 2016 року до Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (місто Чернігів, проспект Миру, 49-А, офіс 709, 7-й поверх, тел. 77-51-68) звернулася клієнтка з питанням щодо представництва інтересів в суді за позовом про відшкодування матеріальної шкоди. Клієнтка належала до категорії осіб, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.
Отримавши доручення, адвокат Майя Мошко зустрілася з клієнткою, дослідила обставини справи та склала заперечення проти позову у справі, також представником у цивільному процесі було складено: клопотання про витребування доказів, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, клопотання про виклик у судове засідання свідків.
Позовні вимоги мотивувалися заподіянням матеріальної шкоди внаслідок наїзду велосипедом малолітнього сина клієнтки Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на автомобіль позивача. В судовому засіданні відповідач та представник заперечували проти позову посилаючись на недопустимість доказів позивача та статус малозабезпеченого відповідача.
Деснянський районний суд м. Чернігова, оцінюючи зібрані у цивільному провадженні та перевірені докази, встановив доведеним факт завдання позивачу майнової шкоди малолітньою дитиною відповідачів.
Деснянський районний суд м. Чернігова 25 травня 2016 року вирішив позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача у солідарному порядку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 086 грн. 27 коп. та 4 038 грн. 80 коп. судових витрат, а всього 9 125 грн. 07 коп.
На рішення Деснянського районного суду м. Чернігова адвокатом відповідача Майєю Мошко була подана апеляційна скарга. Аналізуючи в сукупності надані позивачем докази, колегія суддів апеляційного суду Чернігівської області прийшла до висновку про те, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів.
Апеляційний суд Чернігівської області 15.06.2016 року вирішив апеляційну скаргу задовольнити: рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.05.2016 року скасувати і в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Данило Павлюк, спеціально для видання Суспільний кореспондент
