Що отримає об’єднана громада? Відверто про наболіле

Буваючи на Борзнянщині (Чернігівщина), завжди із задоволенням спілкуюся з Віктором Володимировичем Бондаренком. Дуже діяльний і порядний чоловік, чудовий організатор. За яку б справу не взявся, все у нього виходить вчасно та до ладу. Бо справді дбайливий господар, щирий патріот і небайдужа, чуйна людина!

А нещодавно дізнався, що Віктор Володимирович балотується на посаду Комарівського сільського голови об’єднаної громади. Ну, як же не поговорити з ним на цю тему, цікаво ж! От і зустрілися в Борзні напередодні Великодня.

– Зі святом, Вікторе Володимировичу! Усіх гараздів!

– Користуючись нагодою, вітаю всіх зі святом. Бажаю добра в день Христового Воскресіння! Нехай на вашому столі буде густо, на душі – весело, а в очах – ясно. Бажаю величезної любові та кохання! Зичу міцного здоров’я й міцної віри! Нехай ваше життя буде сповнене світлом і радістю, щирістю та добром! Нехай Господь благословляє всі ваші справи. Христос Воскрес! З Великоднем!

– Вам також спасибі за хороші побажання! Вікторе Володимировичу, в Україні і в нас, на Придесенні, створюються об’єднані територіальні громади. Ви зараз балотуєтеся на голову Комарівської громади. Розумію, що це рішення – виважене, не спонтанне.

– Взагалі, внаслідок цієї реформи, кількість населених пунктів в Україні не зміниться (27409), області теж залишаються в тій же кількості, що й тепер; а от районні ради та райдержадміністрації поступово втратять своє призначення, адже їхні повноваження переберуть на себе об’єднані громади. Тобто з 11517 рад різного рівня залишиться лише 1300-1400.

Віктор Бондаренко
Віктор Бондаренко

Отже, після свого об’єднання Комарівська громада отримає в управління відповідні земельні ресурси, зокрема й поза межами населеного пункту. Майно районної ради, яке знаходиться на території ОТГ, теж автоматично передається громаді. Об’єднана громада має самостійно вирішувати такі, справді, важливі питання, як надання послуг житлово-комунального господарства; розбудова інфраструктури населених пунктів громади (благоустрій, дороги, транспорт тощо); освіта (початкова); медицина (первинна ланка); культура; соціальна допомога (терцентри); створення муніципальної поліції та ін.

– Ви маєте вже свою команду – людей, яким довіряєте? Хто вони?

– Жителі об’єднаної територіальної громади обирають Спільну Раду, де будуть представлені депутати від усіх сіл. Зі мною в команді йдуть люди, які є представниками різних професій і спеціальностей, молоді та досвідчені. І вони вже зарекомендували себе важливими, добрими справами в інтересах

жителів. Отже, це – Н. І. Пісня, Т. А. Бондаренко, В. П. Костюченко, С. І. Оніщук, М. Я. Пастернак, Н. Г. Порубай, Н. О. Шкроба, Р. Л. Кізюн, В. В. Курінський, Ю. В. Воронін, О. О. Усик, Л. В. Гурко, Т. І. Коломієць, В. М. Андрієнко, М. М. Рудькіна, О. В. Набільський. Звичайно, Рада матиме власні виконавчі органи та спеціалістів. Громада отримує статус і повноваження міста обласного значення, що передбачає прямі стосунки з державним бюджетом.

– При цьому усуваються проміжні ланки розподілу коштів – область та район?

– Так, звісно. Громада отримує: передачу з бюджету плату на надання адмінпослуг та держмита; закріплення за місцевими бюджетами ста відсотків податку на майно, землю та транспорт; впровадження збору з роздрібного продажу підакцизних товарів; закріплення за місцевими бюджетами шістдесяти відсотків податку на доходи фізичних осіб; передачу до бюджету територіальної громади 25-ти відсотків екологічного податку; спрямування до бюджету ста відсотків єдиного податку та податку на прибуток установ комунальної власності.

У рамках своїх повноважень, об’єднані територіальні громади мають можливість здійснювати місцеві та зовнішні запозичення, використовувати кошти державного Фонду регіонального розвитку для формування інфраструктури ОТГ. Громада самостійно визначає пріоритети, планує власний економічний розвиток та залучення інвестицій, а також формує бюджет. Держава зі свого боку гарантує фінансову підтримку об’єднаним громадам через надання базової субвенції. На ці заходи в державному бюджеті виділено фінансування.

– Чому ви все таки вирішили балотуватися на сільського голову? Адже деякі опоненти поширюють думку, що, мовляв, ви не хотіли цієї громади…

– А чому лікарі ідуть працювати у медичні заклади, учителі – в школи, агрономи – у сільське господарство? Тому, що мають відповідну освіту. Я маю освіту магістра державного управління в органах місцевого самоврядування, іншими словами – сільського голови. У 2010 році я закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, тому й хочу працювати за освітою. Вступив я до академії з необхідності – після того, як мене перший раз обрали сільським головою – ще у 2006 році. Тоді й постали питання, вирішувати які мене не навчали ні в педучилищі, ні у педінституті. Я маю вже десятирічний досвід роботи сільського голови, більше року керував районом, розумію всі завдання і проблеми, які постають перед керівником громади, та методи їх вирішення. Так, більша громада за кількістю жителів, звісно, матиме більше можливостей і більше фінансування, це – факт. Однак я – однозначно за Комарівську громаду, за її розвиток. Переконаний, що так і буде!

– Якою ви бачите долю закладів освіти та медицини в селах?

– Звісно, без закладів соціальної сфери село швидко почне занепадати, тому запевняю, що повальної «оптимізації» не буде. По можливості, згідно із законами, утримуватимемо школи, ФАПи, амбулаторії та ін. Безперечно, освіта та медицина повинні бути доступні всім. Той, кому через якусь біду доводилося викликати «швидку» допомогу, – знає, як катастрофічно довго тривають хвилини її очікування. Часто від того, як швидко буде надана така допомога, залежить життя людини.

Взагалі, у нас часто говорять про «оптимізацію шкіл», не маючи чіткого розуміння, що це таке, і якими можуть бути її наслідки. Звісно, крім економії витрат. Очевидно, що в цьому випадку мінімізація фінансування не може розглядатися, як оптимізація. А чи витримають наші діти добиратися до школи за декілька десятків кілометрів по наших дорогах? Майже всі школи Комарівської громади мають право на життя, тому що є відповідна кількість учнів. Та й підвезти до однієї школи більше, ніж чотириста учнів немає ні фінансової, ні практичної можливості, бо в громаді немає жодного шкільного автобуса, і вартість його – біля півтора мільйона гривень; а підвозити навіть трьома автобусами потрібно півдня… Врахуйте ще й педагогічні кадри, яких одна школа ніяк не вмістить, а залишити їх без роботи – неприпустимо! Кожна людина, яка живе в наших умовах, мене зрозуміє.

– Чи є у Комарівської громади потенціал для розвитку?

– Безперечно. На першому етапі децентралізації, в умовах законодавчої невизначеності щодо розподілу повноважень між райдержадміністраціями та ОТГ, певного вакууму в законодавчій сфері, яка регулює їхню діяльність, доведеться долати кілька суттєвих викликів. Перша і, мабуть, найбільша проблема громади – це нестача кваліфікованих кадрів, які б забезпечували виконання нових функцій та повноважень громад. Адже, фактично отримавши повноваження міст обласного значення, громади мають управляти закладами освіти, охорони здоров’я первинного рівня, культури, питаннями благоустрою, соціального захисту, надання адміністративних послуг. Але я вірю в людський потенціал Комарівської громади, будемо вишукувати та навчати кадри.

Державна підтримка громад через інфраструктурну субвенцію буде поштовхом для мобілізації інших ресурсів на користь розвитку громад. Це і власні надходження ОТГ, і кошти міжнародної технічної допомоги від донорських організацій. Отже, потенціал для розвитку громади є, а я, у разі обрання, гарантую її розвиток.

– Кожен кандидат на виборах різних рівнів щось завжди обіцяє, в чомусь переконує… Що б ви пообіцяли своїм виборцям?

– Я не апелюватиму голослівними фразами, не обіцятиму золоті гори і не буду в чомусь переконувати. Цілком покладаюся на людську розсудливість. Я ніколи не даю нереальних обіцянок, щоб сподобатися сьогодні і забути про них після виборів. Я готовий приймати найвідповідальніші рішення в інтересах громади і прислухатися до кожного. Адже керує не влада, керує народ, а влада є лише його рупором. Усі важливі для громади рішення ухвалюватимуться з врахуванням думки її жителів, висловленої під час громадських слухань. Сила громади – у порозумінні всіх соціальних груп та справедливому використанні ресурсів.

– Розкажіть про себе – як про людину, а не кандидата на голову…

– Проживаю в с. Степанівка Борзнянського району. Одружений. Дружина працює у школі вчителем. Виховуємо двох синів – Руслана та Едуарда. Десять років працював учителем у Степанівській школі, а потім десять років трудився Степанівським сільським головою.

Тримаємо господарство: курей, кабанчика, бройлерів. Корову продали у минулому році. По вихідних працюю на городі, саджаю чимало картоплі, сію по 20 соток пшениці та вівса. Маю сільськогосподарську міні-техніку, багато що зробив сам, зокрема картоплесаджалку і плуга; а останній мій витвір – це гранулятор для комбікорму. Є посвідчення водія, тракториста, демонстратора вузькоплівкового кіно, маю розряд із боксу, дозвіл на зброю. Дуже люблю полювання, відмінно стріляю. Однак це – тільки відпочинок на природі, яку надзвичайно люблю! В цілому, я – звичайна сільська людина. Тому знаю і вмію вирішувати питання сільських людей.

Спілкувався Сергій Дзюба

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?