Розум — негативний чинник, який потребує корекції

Людське суспільство в Україні, як і у інших місцях планети,має морально-етичні проблеми… А всі матеріальні проблеми породжуються якраз цією обставиною. І знову й знову постає питання “ЩО РОБИТИ?” Відповідь, на мою думку, одна –  змінювати, вдосконалювати свій власний світогляд. Так вважає наш постійний автор Олександр Штань із Чернігова. До Вашої уваги пропонуємо ознайомитися з його судженнями.

ПРО СВОБОДУ ВІД СЕБЕ

                                 «Провінція, це там, де немає Бога…», — Ніколай Бердяєв

У багатьох з нас, а може і у всіх, постійно виникають потреби, завдання, утруднення.
Одні з них вирішуються легко, як би самі собою. Інші переростають у проблеми.
Легко вирішується те, що природне, що не суперечить Законам Природи. Те ж, що надумане, що неприродне, несумірне, не гармонійне – викликає утруднення, бо не підтримується Законом Природи.
Наприклад, якщо людина хоче мати хліб, і для цього посіяла пшеницю на своєму полі – успіх, як правило, забезпечений.
Якщо ж людина захотіла надмірної кількості грошей, влади, непомірно великої поваги оточення, чи вирішила захопити чужі землі, то тут виникають проблеми, потрібні надзусилля.
Сказано мудрим, що людина не має у своєму розпорядженні нічого окрім УВАГИ.
Вважається, якщо увага загострено спрямована на щось конкретне, і при цьому не витримана гармонія з усім іншим – з оточенням, то це конкретне обов’язково мирське, егоїстичне,сансаричне. Якщо ж увага, звернута на предмет зацікавленості людини згармонізовано з потребами оточення, охоплює все одразу, тотально – то це просвітлений, божественний погляд…
Яким же чином можливо досягти звернення уваги на всьому одразу? Ймовірно, що тоді, коли ніщо мирське вже не може зацікавити людину більше, ніж все одразу – у гармонії.  Це залежить від рівня духовного розвитку особи.
Спробуємо розшифрувати.
Хуторянин обробляє свою землю, господарює і піклується лише про свій добробут.
Керівник регіону (справжній керівник) переймається станом справ у регіоні.
Керівник держави (якщо він не мішочник у ранзі керівника) керується відповідальністю за благополуччя всього народу.
Людина ж Духу, це та, яка, шляхом спрямованої праці над собою, дістлася у ту зону світогляду (а тому і буття), де стало зрозумілим, що мирське життя створене Творцем як школа для розкриття Духу в людині, який (Дух) від початку є присутнім в нас, ним-то ми і живі. Тоді вже ніщо мирське не може зацікавити людину більше, ніж увесь Всесвіт одразу.
Але людина егоїстична, вона піклується, здебільшого, про свій власний інтерес. Як же позбавитись егоїзму? Надмірні потреби особи – складові егоїзму. Головний діючий чинник  егоїзму – розум. Саме він пов’язує нас з непомірними бажаннями, негативними схильностями. Як результат цього, маємо непомірні напруження, негативні емоції, втрати…
Але все може і має бути зміненим. Ми повинні зрозуміти, що все є ані добрим, ані поганим – воно просто є. Але у цього ” є”, існують причини, і вони криються в нас самих. Вони у наших поглядах на порядок речей у світі. Ось над цим ми і повинні працювати, саме це ми повинні змінити.

Французький просвітитель Дені Дідро ще у 18 столітті сказав так: «Ви можете скільки завгодно розмовляти про кращі форми правління, але ви нічого не доб’єтеся, поки не подолаєте пожадливість і марнославство…»

Мудрі стверджують, щоб позбавитися  егоїзму, необхідно “знищити себе”. Мається на увазі –  позбавитися ознак егоїзму: оцінок, жадань, хибних спрямованостей. Тобто –  позбавитися від егоїстичної складової у роботі нашого розуму. Залишається лише та функція розуму, яка природно діє у руслі Закону Природи, спрямована на природне забезпечення  лише природних потреб. Саме тоді все повинно вирішуватися легко, як би саме собою.
Просвітлені вважають, що все, що створене, складене з частин , обов’язково розпадеться. Тому ті, хто усвідомили, по справжньому прийняли цю ідею, не бачать сенсу у придбанні зайвих речей, у досягненні неадекватного положення у суспільстві. Для них стає зрозумілим, що всяка пожадливість, заздрісність, злобливість, смуток, страх є зневага до Закону Природи, до Волі Творця. Люди з таким, вдосконаленим світобаченням стають подібними до острова, який обтікають усі води непомірних мирських жадань, напруги, печалі… До усього мирського вони ставляться рівно спокійно –  “невразливий безпристрасний”.
Але окрім зміни, корекції світогляду залишається проблема звичок, стереотипів, карми. Багато що з спонукаючих до певної мислі і дії імпульсів сидить у нашій підсвідомості. Підсвідомість вимагає очищення. Для цього існує ряд методів.
Відмовившись від “себе”, ми отримуємо увесь Світ!
Олександр Штань, член Літературної спілки “ЧЕРНІГІВ”

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?