Про армійський Парк безпілотників

Про технологічний рівень армії будь-якої країни можна судити за станом і якістю її оснащення новітнім ОВТ, зокрема й безпілотними авіаційними комплексами (БпАК). У цьому питанні від початку бойових дій на Донбасі в українському війську відбулися суттєві зміни.

На початку російської агресії 2014 року в українській армії активно використовували розроблені у 70–80-х роках минулого століття в СРСР БпАК тактичної розвідки ВР-2 «Стриж» (із безпілотним літальним апаратом (БпЛА) Ту-141) та ВР-3 «Рейс» (із БпЛА Ту-143). Застосовувати ці комплекси в районі проведення АТО припинили внаслідок ратифікації Мінських домовленостей

Тоді потребу нашого війська в сучасних безпілотних літальних апаратах і комплексах задовольняли волонтери, які закуповували їх здебільшого за кордоном. Протягом 2014–2015 років в Україні було створено перші приватні компанії з виробництва БпЛА. Не залишилися осторонь цих процесів і військові науковці. За цей час вони розробили близько десяти тактико-технічних завдань до безпілотних авіаційних комплексів усіх класів — від БпАК класу «мікро» до ударних стратегічних комплексів. Тож сьогодні перед вітчизняними виробниками, які розпочинають роботу над новими зразками БпЛА військового призначення, ставлять конкретні вимоги щодо їхніх тактико-технічних характеристик. Наприклад, безпілотник-розвідник «поля бою» має безперервно перебувати в повітрі не менше як дві години, приховано вести якісну фото- й відеозйомку вдень та вночі за будь-яких погодних умов на мінімально безпечній для себе висоті, що гарантує збереження від ураження стрілецькою зброєю та зенітно-ракетними й артилерійськими засобами протиповітряної оборони, передавати отриману інформацію в режимі реального часу на визначену відстань. Кожен новий зразок БпАК перед початком постачання у військо проходить випробування. А головною спеціалізованою установою з проведення всіх видів випробувань нових зразків озброєння та військової техніки є Державний науково-випробувальний центр Збройних Сил України (ДНВЦ ЗСУ).

— Протягом останніх років фахівцями ДНВЦ ЗСУ було проведено понад 30 випробувань нових зразків БпАК різних класів вітчизняного та іноземного виробництва. Зокрема таких, як А1-С «Фурія», А1-СМ «Фурія», «Мара-2М», «Лелека-100», UA-Beta, Observer-S, Spektator-M, PD-1, Fly Eye, ASU-1 «Валькірія», Hawk, Spy Arrow, Arrow Lite, Sky Ranger, SELENA, SILENT FALCON тощо, — розповів начальник відділення наукових досліджень та випробувань безпілотних авіаційних комплексів підполковник Максим Геращенко. — У рамках науково-технічного супроводження створення безпілотних авіаційних комплексів ми співпрацюємо з вітчизняними розробниками та виробниками таких комплексів. Нині у країні таких підприємств не менше десяти.

На думку фахівця, у Збройних Силах вже повною мірою відчули переваги від використання БпАК. Наразі найбільшою є потреба в безпілотниках, котрі за масштабом завдань класифікують як міні (тактичні «поля бою»), малі (тактичні) й тактичні (оперативно-тактичні) з відповідними просторово-часовими показниками їхнього застосування. У районі АТО вони зазвичай виконують завдання з розвідки, корегування вогню артилерії й допомагають в оцінюванні результатів вогневих ударів. Також останнім часом значно підвищився інтерес до БпЛА вертикального зльоту та посадки класу «мікро». Їх використовують підрозділи Сил спеціальних операцій.

В Україні також активно ведеться розробка ударних БпАК. Такі комплекси потребують встановлення на них складних систем прицілювання та наведення, а також, з урахуванням невеликої маси самого літального апарата, розробки спеціальних боєприпасів. Потрібно розуміти, що через мале бойове навантаження такі безпілотники можна використовувати лише для виконання спеціальних завдань. Першим вітчизняним тактичним ударним безпілотним авіаційним комплексом може стати «Горлиця». Планується, що розроблений на ДП «Антонов» безпілотник з тактичним радіусом дії до 80 км зможе безперервно перебувати в повітрі протягом 7 годин, виконувати завдання на висоті до 5000 м, розвивати швидкість до 230 км/год. За своїми технічними характеристиками БпЛА «Горлиця» вестиме розвідку в будь-який час доби та за будь-яких погодних умов, забезпечуватиме координацію вогню артилерії та самостійно вражати противника ракетами класу «повітря-поверхня». Прототип цього безпілотника вже здійснив свій перший політ наприкінці минулого року.

Досить цікавим видається спільний проект ПАТ «ЧеЗаРа» та польської компанії WB Electronics SA зі створення розвідувально-ударного комплексу «Сокіл», до складу якого входять БпЛА двох типів: розвідувальний FlyEуе, що був прийнятий на озброєння ЗС України наприкінці минулого року, та БпЛА-«камікадзе» одноразової дії Warmate. Виробник заявляє, що комплекс зможе здійснювати розвідку, виявляти цілі та визначати їхні координати за допомогою БпЛА FlyEуе на відстані до 50 км, а БпЛА Warmate вражатиме їх на відстані до 30 км. Восени 2017 року успішно відбувся перший етап заводських випробувань цього розвідувально-ударного комплексу.

Наразі в механізованих та артилерійських бригадах українського війська, які виконують бойові завдання на Сході країни, створюють спеціалізовані підрозділи, оснащені БпАК. На підконтрольну експлуатацію до військових підрозділів залучають розвідувальні безпілотники («поля бою») вітчизняного виробництва, зокрема «Фурія», Spectator-М, ASU-1 «Валькірія», Hawk, UA-БЕТА, «Лелека-100», польський БпАК FlyEye (прийнятий на озброєння ЗС України), а також вітчизняний БпАК PD-1, який ближчий за своїми ТТХ до тактичних. Підсистема передачі даних останнього забезпечує значний радіус дії, зокрема у глибині оборони противника.

Таке розмаїття безпілотних авіаційних комплексів вимагає певної уніфікації та створення єдиної системи утримання, забезпечення та ремонту. Також важливим є організація підготовки операторів БпАК. Наразі їх готують на базі Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова. Протягом курсів, які тривають два місяці, інструктори багато уваги приділяють практичному відпрацюванню дій операторів у нештатних ситуаціях, оскільки саме такі навички ймовірно можуть згодитися в бойових умовах.

Досвід застосування БпЛА підрозділами української армії в районі проведення АТО та світовий досвід доводять необхідність подальшого розвитку цього виду авіаційної техніки, без якого сьогодні вже неможливо уявити сучасне військо.

Андрій ЛИСЕНКО

Що собою являє безпілотний авіаційний комплекс

Сучасний безпілотний авіаційний комплекс (БпАК) — це складний інтегрований комплекс, який становлять: безпілотний літальний апарат (БпЛА), оснащений бортовим обладнанням комплексної системи керування (до речі, безпілотників може бути два або навіть три); наземна система управління (пункт управління, оператор); корисне

навантаження (цільове спорядження для виконання безпілотником завдань); підсистема зв’язку та підсистема запуску й посадки БпЛА.

Підсистема зв’язку зазвичай має два захищені радіоканали: командний та інформаційний, утворені відповідними радіолініями й апаратурою прийому, обробки й передачі даних. Командний радіоканал призначений для передачі сигналів керування БпЛА з пункту управління на його бортову апаратуру. За цими командами безпілотник здійснює маневри, змінює висоту, курс і швидкість польоту, а також відпрацьовується зміна режимів роботи розвідувальної та іншої апаратури. Інформаційний канал відповідає за передавання сигналів від бортових інформаційних систем. Обслуговувати сучасний БпАК залежно від складності його конструкції та завдань можуть як одна людина, так і екіпаж із кількох осіб.

Відповідно до Національного стандарту України БпЛА класифікують за призначенням, масштабом завдань, місцем базування, принципом створення підйомної сили, кількістю застосувань, типом двигунів, максимальною злітною масою, максимальними висотою, швидкістю і часом польоту, способами зльоту та посадки, типом системи керування польотом, типом цільового спорядження й типом засобів бойового навантаження.

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?