Православні «брати»-сусіди спалювали храми, вбивали дітей і жінок

Батуринська трагедія. 310 років минуло відтоді, як відбулася «різанина в Батурині» — знищення гетьманської столиці московськими військами.

«…страшний цар жадібний до крові в Україні»

За різними оцінками, від рук знавіснілих зайд під проводом князя Меншикова загинуло від 11 до 15 тисяч українців, місто «православні браві солдатушки» пограбували, храми спалили.

Тогочасні провідні газети Франції — «Gazette de France», «Paris Gazette», «Lettres Historique», «Mercure historique», «Clef du Cabinet» — так описували події у Батурині: «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістріях шабель». Європейці констатували: «…страшний цар жадібний до крові в Україні… Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів»; «Уся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства».

Що спричинило лють колишніх начебто союзників?

У 1700–1721 рр. між Московським царством та Шведською імперією точилася Велика Північна війна за домінування у Східній Європі, за панування на Балтиці. Два амбітних геополітичних гравці на свій манір втілювали свої глобальні стратегії. Гетьман Іван Мазепа, котрий давно переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності, наважився на видатну роль: висмикнути Україну з московських «братніх» обіймів.

Скориставшись нагодою, український лідер перестав вважати себе васалом царя. 28 жовтня 1708 року, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини, а також Військо Запорозьке.

Але обставини склалися не на користь Карла ХІІ, а відтак і гетьмана Мазепи. Не з доброї волі шведський очільник повернув в Україну, відмовившись від свого плану походу на Смоленськ і Москву.

«Навкруги горіли хліби, міста й села. Ніде не можна було дістати продовольство, почалися масові захворювання на дизентерію, не вистачало фуражу і пороху, артилерія втратила найкращих тяглових саксонських коней. На довершення всього під містечком Добрим Голіцину вдалося розгромити батальйон генерала К. Г. Рооса», – пише історик.

Дізнавшись про перехід Мазепи на шведський бік, московський цар Петро І дає наказ знищити гетьманську столицю.

На той час Батурин був укріпленою фортецею, озброєною великою кількістю гармат. Пропозицію Меншикова, який командував 20 полками, що налічували від 15 до 20 тис. драгунів, здати місто, захисники відхилили. Захисники відповіли на заклики капітулювати пострілами з гармат.

Зрада…

Однак, не всі у Батуринській фортеці, на жаль, були готові до опору. Наказний полковник прилуцького полку Іван Ніс зі своїми приспішниками не бажали протистояти московським військам. Вони почали підбурювати до зради захисників Батурина. За це, за наказом командування, заколотників прикували до гармат. Полковник Іван Ніс, рятуючи себе від суду, вночі відрядив до ворогів свого старшину Соломаху, котрий вказав таємний хід до фортеці.

Скориставшись відомостями Івана Носа, московські війська о 6-й годині ранку, 2 листопада 1708 року, зайшли на територію Батурина. Вони підступно напали на оборонців фортеці. Попри запеклий опір гарнізону, протягом двох годин царські «герої» завершили захоплення міста. Нападники вчиняли наругу над мешканцями. Батуринцям рубали та розтрощували голови, їх розпинали та колесували, ґвалтували жінок, катували і немовлят, і дідів.

Потім Іван Ніс, завдяки котрому гетьманську столицю Батурин зрівняли з землею, 14 листопада 1708 року отримає від Петра І жалувану грамоту на полковницький чин. «Наше царское величество пожаловали Прилуцкого полку наказного полковника Ивана Носа за его к нам, великому государю, к нашему царскому величеству, верные усерднорадетельские службы», — зазначалося в царському документі…

Ось така винагорода за зраду. І така її ціна.

Трагедія

Ще один «герой» цієї трагедії – Олександр Меншиков – у 1727 році став генералісімусом. Він пройшов шлях від конюха, торговця пиріжками до денщика і радника царя, неписьменного князя, «російського державного та військового діяча». Не дивує, що така «поважна» особа отримала величезні земельні володіння в Україні…

У результаті Північної війни Московське царство здобуло вихід до Балтійського моря, вирішивши одне зі своїх головних історичних завдань. Тоді як Швеція втратила статус великої держави.
А Україна з 1709 року остаточно позбувається незалежності. На тривалий час припиняє існувати як держава.

Олег Вишняков,

Почесний консул держави Ізраїль в західному регіоні України

Джерело

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?