Правда про окупантів. Про збройну російську агресію проти нашої держави

На війні. Правда про окупантів

Служба безпеки України підготувала та оприлюднила вражаючі збірки про віроломну збройну російську агресію проти нашої незалежної держави.

Співробітники СБУ зібрали свідчення українських громадян, які були заручниками російських терористичних угруповань, – про фізичне насилля, катування та морально-психологічні знущання, нелюдські умови утримання. І кожне таке відверте свідчення по-справжньому шокує – по-садистському жорстокі, цинічні, люті вороги-росіяни своєю ненавистю до України нічим не відрізняються від фашистських загарбників!

Ось цивільний Дмитро, який перебував у полоні 49 діб, розповідає, що місце його утримання в заручниках було справжнім концтабором (це підвал колишнього УСБУ в Донецькій області). Там українських бранців постійно по-звірячому били, несамовито знущалися з них і залякували садистським вбивством – розправою колишніми бійцями донецького «Беркута». На всіх полонених психологічно тиснули, погрожували, що ніколи вже не віддадуть Україні чи навпаки брехали, що українська сторона відмовляється від обміну полоненими, тому заручників розстрілюють…

Участь у цих знущаннях брали представники російських пропагандистських ресурсів («Росія 24» та «Life News»). Ці особи не мають права більше називати себе журналістами, вони – поплічники терористів і повинні бути засуджені за свої злочини. Серед катів були представники ФСБ Росії, які хизувалися багатим досвідом «вишуканих» тортур – як на окупованому тепер російськими агресорами Донбасі, так і на території Чеченської Республіки на початку 2000-х. Особливою жорстокістю відзначалися російські бойовики на прізвиська «Монгол», «Багіра», «Опер», «Робінзон», «Ленін».

Вояк Національної гвардії Євген перебував у полоні 119 днів. Захопили його під Іловайськом… Бездушними ворогами виявилися кадрові російські військові, котрі прийшли на українську землю вбивати та грабувати мирних громадян.

Відчувалося дуже сильне ідеологічне зомбування бандитів-росіян путінською пропагандою. Вони заявляли, що, мовляв, «всі українці – хунта», тому вони прийшли звільнити російських співвітчизників в Україні, яких тут хочуть знищити… Однак для російських солдатів виявилося несподіванкою, що серед захисників України – багато етнічних росіян, отож немало бранців спілкувалися між собою російською мовою… Натомість серед терористів із Росії, захисників «русского мира» були калмики, буряти, чеченці, які взагалі не розмовляли російською!

Військовослужбовця Збройних Сил України Андрія перші дві доби після захоплення в полон терористами Псковської дивізії ВДВ, тримали у склепі на цвинтарі м. Сніжне Донецької області. Росіяни лякали, що «могилу копати не потрібно, коли розстріляють, бо вже є» і при цьому гатили з автоматів над головою бранця. Потім російські бандити передали українця бойовикам ДНР, які відвезли полоненого до вже колишнього Сніжнянського міського відділу МВС. Після жорстокого допиту з тортурами українець був ув’язнений до автомобільного боксу. Умови утримання були вкрай важкі – холод, голод, примусова праця, подібні до тих, що він бачив у фільмах про фашистські концтабори…

Не менш шокують і відверті публікації в зарубіжних ЗМІ, які цитуються тут. Зокрема, польська газета опублікувала інтерв’ю зі співавтором доповіді про військові злочини на Донбасі, колишнім поліцейським Адамом Новаком. Ось фрагмент його спогадів: «Я бесідував з українським «кіборгом». У полон він потрапив пораненим, нашпигованим осколками. Проте росіяни, замість того, щоб зробити перев’язку, почали його катувати. А російська санітарка умовляла колег, щоб вони його кастрували!

На щастя, до цього не дійшло…

Або інша історія: український солдат розповів, як його взяли в полон чеченці і запитали, що для нього ліпше: аби вони йому вирізали серце, відрізали геніталії чи вухо? Він вибрав вухо, і йому його відрізали! А його пораненого колегу просто безжально добили… Втім, український боєць вижив, я з ним говорив. Його фото є в доповіді. Вуха у нього справді немає».

У полоні бойовиків ДНР українського священика Хомченка нещадно били і катували «співробітники НКВС», як вони назвалися. В одній із їхніх кімнат був повний набір «інструментів» для катувань. Потім його повезли до приміщення колишнього УМВС Донеччини, де його впродовж чотирьох днів тричі виводили на розстріл!

«Бандит, котрий мене допитував, сказав, що він приїхав із Білгорода боротися з хунтою, – пригадує святий отець. – Отож я в черговий раз здивувався: за православну віру у них воює нелюд із позивним «Біс», а з «фашизмом» бореться кат на прізвисько «Абвер». Все у них там у головах переплуталося! Коли мене вперше поставили до стінки, то автоматна черга пройшла над головою. Відверто кажучи, я був психологічно готовим до того, що мене розстріляють. Адже за першу добу свого полону чув і бачив, як вбивали українців. Одних розстрілювали з автомата, на інших випробовували гранатомет. Декого силоміць поставили навколішки і застрелили в потилицю з пістолета… Вдруге мене вивели вбивати в Макіївці. Поставили на краю ями, заповненої тілами розстріляних бранців. Після війни ми знайдемо ще багато таких братських могил».

Таких моторошних свідчень – тисячі! Прочитавши їх, усвідомлюєш, що мислення більшості росіян впродовж століть аніскільки не змінилося. Отож і зараз це – тоталітарна, диктаторська, шовіністична, імперська держава, де досі переконані у вищості російської нації та її місії володарювати світом. А ще там, як і раніше, «свято» вірять у доброго царя та всьому, оприлюдненому з волі Кремля в тамтешніх ЗМІ, дарма, що в Росії досі немає свободи преси.

Важливо, що факти жахливих злодіянь російських вояків перекладені в цих збірках й англійською та російською мовами. Потрібно, щоб усе це було в Інтернеті: на багатьох популярних сайтах та в соціальних мережах, зокрема на Фейсбуці – хоча б українською, російською та англійською мовами. І цю роботу необхідно продовжувати далі – мають з’являтися все нові свідчення про звірства ворогів на окупованих територіях… Світ має завжди пам’ятати про загарбницьку агресію Росії на українських землях, російські концтабори й нелюдські катування бранців. Пробачити таке неможливо!

Тому неодмінно має відбутися новий публічний Нюрнберзький процес, де на лаві підсудних постануть ініціатори й ідеологи цієї війни на чолі з їхнім триклятим «царем».

Костянтин БАЛКА

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?