«Повеземо наших корів під адміністрацію!»

У селі Ліски, що в Менській ОТГ на Чернігівщині, люди обурені фактом здачі в оренду сільгосппідприємству громадських сіножатей та випасу. Без відома громади і всупереч законодавству чиновники забрали у селян 83,5 гектара. Ці землі лісківці свого часу вберегли від розпаювання і залишили у колективній власності – для потреб громади.

Напередодні передачі управлінням держгеокадастру у власність ОТГ понад 70 тисяч гектарів земель запасу, голова Менської райдержадміністрації Валерій Щукін видав розпорядження, яким затвердив одному з сільгосппідприємств технічну документацію на громадський випас та здав його в оренду. Вартість та термін оренди залишаються таємницею, оскільки договорів ніхто не бачив. Більше того, про передачу землі керівництво РДА не повідомило ні керівника ОТГ, ні старосту села. Про те, що їхній випас забрали, люди дізнались цілком випадково. Тепер погрожують районним чиновникам пригнати своїх годувальниць під стіни адміністрації.

«Трупом ляжу, а пасовище не віддам!»

«Я їм дам – забрати випас! – не приховує свого обурення 79-річний Іван Іванович Руденко. – Он там, бачите, на болоті, я в дитинстві гусей пас, – каже чоловік. – Як заберуть нашу землю, то де мені тепер коня з коровою пасти? Трупом ляжу, а пасовище не віддам!».

У Лісках Менської ОТГ селян позбавили випасу. Трапилося це напередодні нового року, такий собі сюрприз під ялинку!

Голова Менської райдержадміністрації Валерій Щукін підписав розпорядження від 29 грудня 2018 року № 591 «Про затвердження ПрАТ «Менське племпідприємство» технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на території Менського району».

У розпорядженні райдержадміністрація затвердила 83,5 гектара людських пасовищ та сіножатей як невитребувані паї, які й передала в оренду приватному акціонерному товариству «Менське підприємство по племінній справі в тваринництві». Цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Копії розпорядження РДА мала надіслати до Менської міської ради, Лісківської сільської ради та відділу держгеокадастру в Менському районі. У міській та сільській радах, м’яко кажучи, здивовані. Кажуть, що з документом їх ніхто не ознайомив, а знайшли його випадково вже у лютому 2019 року на сайті РДА.

Виконуючий обов’язки старости Лісківської сільської ради Дмитро Демиденко називає розпорядження РДА незаконним.

«Споконвіків лісківці випасали на цих землях худобу та косили сіно, – каже Дмитро Миколайович. – У нас є докази того, що це землі колективної власності, які підлягали розпаюванню, але рішенням зборів акціонерів їх було виключено зі списку і передано як випас та сіножаті в громаду. Це колективні землі! Мене надзвичайно обурює той факт, що напередодні нового року без відома сільської ради та людей були сформовані межі ділянок як невитребувані паї. А РДА передала оформлені договори із племінним господарством, знову ж таки, не поставивши нас до відома».

З земель громади – у невитребувані паї

За словами діловода Лісківської сільської ради Олени Миколаївни Стародуб, під час розпаювання майна та земель колгоспу лісківці, навчені досвідом сусідніх сіл, в які прийшли так звані інвестори, що обіцяли золоті гори, а потім розбирали ферми та пускали під ніж худобу, вирішили частину своїх майнових і земельних паїв не забирати, а залишити у користуванні громади. У колективній власності залишили вантажний «Газ», навантажувач «Т-40», п’ять бугаїв, пилораму, млин і пожежний автомобіль.

«Це рішення закріплено на зборах власників громадян, які мають право на сертифікати, – пояснює Олена Миколаївна. – Люди вирішили не включати поле, де були розташовані сіножаті та випас, у розпаювання і залишити за громадою».

У діловода Олени Стародуб все числиться у господарській книзі

Відтак, починаючи з 1996 року, селяни з чотирьох сіл – Лісків, Максаків, Майського та Червоних Луків – напряму через податкову сплачували державі податок за користування пасовищами та сіножатями. Відповідні записи є у господарській книзі.

«Податок платили напряму в державний бюджет, не в сільську раду, – розповідає діловод Олена Стародуб. – Так було до 2018 року, у нас вже не було касира, але люди через пошту сплачували податок. У мене виникає питання до тексту розпорядження голови РДА: які це невитребувані паї? Це – землі колективної власності, за які люди платять податки».

«Держава повинна дякувати нам, що ми худобу тримаємо і не випрошуємо від неї подачок»

У Лісках та сусідньому Майському селяни утримують 147 корів – 120 у Лісках, 27 –у Майському. На село з кількістю населенню трохи більше, ніж 400 чоловік, таке поголів’я дійного стада ВРХ у наш час є доволі суттєвою. Пов’язано це перш за все з елементарним бажанням залишатися в рідних оселях та виживанням.

«Немає на тих бузувірів гарного друка»

Наталія Кушнаренко не приховує того, що живе за рахунок своїх трьох корів.

«Молоко здаю на приймальний пункт по 5 гривень за літр, – говорить селянка. – Зараз всі три корови у запуску, то сутужно доводиться».

Наталія Кушнаренко утримує трьох корів

Чутки про те, що можуть забрати громадське пасовисько, люди сприймають вороже. Кажуть: якщо таке трапиться, то техніку на поле не пустять і перекриють дорогу. А найбільш відчайдушні погрожують завантажити корів у колективний «Газон» і вивезти під адміністрацію.

«Як для своїх, то в них землі хватає, – обурюється дружина учасника бойових дій Олена Прищепа. – Чоловіка три роки поспіль футболять відписками про те, що вільної землі немає, а нам пропонують оформити законні два гектари тільки після того, як ми підпишемо оренду на 49 років».

Олена Прищепа з годувальницею Берізкою

Олена Прищепа – одна із багатьох лісківчан, що виживають за рахунок підсобного господарства.

«Гурки вирощуємо з чоловіком, тримаємо корову, оце завели ще і теличку, – говорить жінка, ніжно погладжуючи за шию свою Берізку. – Вона у мене непогана корівка – первачкою давала 15-18 літрів. Оце вже друге чекаємо, – продовжує вона. – Роботу я втратила, стою на біржі, тому для мене втрата пасовиська рівноцінна втраті худоби, а отже і годувальниці. Все давлять того селюка, ніяк задушити не можуть – ні роботи, ні землі, ні життя»!

Староста Лісків Дмитро Демиденко показує земельну карту, на якій сіножаті не розпайовані

Виконуючий обов’язки старости Дмитро Демиденко додає: «Держава повинна дякувати нам, що ми худобу тримаємо і не випрошуємо від неї подачок, що ми самі собі на хліб заробляємо. Та замість вдячності і підтримки у нас забирають землю».

Щоб припинити земельну вакханалію та не допустити розбазарювання пасовиська лісківці написали на ім’я голови РДА Валерія Щукінка колективне звернення з вимогою скасувати своє розпорядження та розірвати договори оренди з підприємством.

«Де я буду пастись?»

Ми спробували дізнатись думку самого керівника району. Однак Валерій Миколайович, почувши суть запитання, послався на зайнятість.

«Я зараз на сесії, не можу говорити», – відповів він у телефонну слухавку.

Подальші дзвінки з редакційного номера на його мобільний Валерій Щукін залишив без відповіді. Задля об’єктивності, ми все ж залишаємо право голові РДА дати пояснення на сторінках нашого видання. Тим паче, що випас для селян – це питання виживання!

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

На першому знімку: 79-річний Іван Руденко показує на випас, який хочуть забрати у людей

Навигация по записям

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?