Олексій Святенко — волонтер за покликом душі

Близько 150 поїздок в район бойових дій, тони різноманітної волонтерської допомоги доставив на Схід України з 2015 року 39-річний Олексій Святенко.

Фронтові дороги Донбасу

Розпочинав займатися волонтерською діяльністю чоловік на власному підприємстві разом з колективом. Згодом до нього приєдналася дружина та друзі. Він є приватним підприємцем і займається логістичними перевезеннями. Багатьма фронтовими дорогами Донбасу він проїхав. Це Авдіївка і Мар’їнка, Красногорівка і Широкине, Водяне і Зайцеве та багато інших небезпечних стежок. Його автомобіль був завжди переповнений волонтеркою.

– Купував необхідні речі, яких, на той час, не вистачало у війську, зокрема це 2 потужних автомобіля Фольфсваген Т-4, прицепи до «УАЗиків», куди ставили гранатомети, «розгрузки», бронежилети, генератори, бензопили, гуму для автомобілів, будівельні матеріали тощо. Я не збираю кошти, це повинно пройти через людей свідомо. Дуже радий, що зараз є в мене однодумці, які допомагають мені формувати волонтерку. Наразі основне наше направлення – це маскувальні сітки, мішки для блокпостів та укриттів, буржуйки та різноманітні домашні харчі. Нещодавно навіть реабілітаційне ліжко доставив, – розповів Олексій Святенко.

Як вважає чоловік, наразі волонтерство досить тяжке, адже багато чого він купує за власний кошт. Проте хоча він і є підприємцем, але власна справа не дає таких прибутків аби самостійно все купувати. З багатьма керівниками підприємств та установ Олексій налагодив добрі стосунки і вони певним чином надають і свою допомогу.

– Мішки з під цукру для укріплень та блокпостів дуже міцні і я беру їх безкоштовно у керівника черкаського підприємства «Бон Буассон» – Віталія Крупки. Мінімальна вартість одного – 8 гривень, а я за останні 2 роки з його підприємства направив на передову близько 50 тисяч. На фронті це дає певну захищеність голови і тулуба від куль та осколків. Вищезгаданий керівник також надає мені воду та енергетичні напої для бійців. Водночас директор черкаського заводу «Темп» Олександр Згіблов надає нам сучасні двокамерні буржуйки, що виготовляються його супер-майстрами з газових балонів. Я доставляю йому порожні балони, що купую у населення по 300-400 гривень або отримую безоплатно від небайдужих містян, а він мені вже дає мені готові буржуйки. Їх я відвіз та передав за час війни на фронт близько 500, – повідомив вищезгаданий волонтер.

Поряд з воїнами, що виконують бойові завдання на передньому краї, Олексій Святенко допомагає і військовим шпиталям, де перебувають хворі і поранені бійці, а також місцевому населенню на Сході України.

Волонтерство на межі життя та смерті

Під час вояжів на Донбас волонтер зі своїми друзями не раз потрапляв під шквальний вогонь ворога.

– Коли ми розвантажувалися на Шахті Бутівка, розпочався обстріл і ворожий снайпер поцілив у переднє скло, вважаючи, що там хтось був, завдячуючи богу не було тоді постраждалих. Схожа ситуація була і на Авдіївській промзоні, коли ми потрапило під обстріли, а сховатися там не було куди. Воїни там дуже мужні та сміливі і я особисто переконався в цьому. Мій фронтовий друг також одного разу потрапив на міну і затуливши її собою врятував своїх побратимів. Довго він лікувався, проте все ж таки залишився інвалідом, але повернувся до свого бойового підрозділу і проходить військову службу, – згадав чоловік.

Під час збору і направлення вантажів Олексій майже все робить власноруч, без будь-якої допомоги, не зважаючи на втому і важке захворювання, зокрема він є інвалідом 2 групи загального захворювання.

Поряд з волонтерською допомогою він разом з дружиною, яка є майстром спорту міжнародного класу з підйому штанги на біцепс та призером різних змагань з паверліфтингу та окремих вправ, допомагає в рідному місті підтримувати цей вид спорту серед дітей. Паверліфтинг – це силовий вид спорту, у якому спортсмен долає вагу, так зване силове триборство. Також не забуває чоловік і про військово-патріотичне виховання молоді. Особисто ним був заснований потужний військово-патріотичний музей АТО/ООС у Черкасах, де він постійно проводить дітям екскурсії та розповідає про війну на Донбасі.

– Дружина зараз перебуває на змаганнях з паверліфтингу та окремих вправ і дуже скоро повернеться з золотом. Ми з нею досить часто їздимо разом, поки вона виступає, я беру з собою експонати з музею і спілкуюсь з присутніми про події на Сході України. Навіть одне зі змагань, яке відбувалося в нашому місті Черкаси, ми з її тренером- Байдою Олександром, присвятили українським захисникам, – зауважив Олексій.

Вже найближчим часом чоловік спланував направити вантаж в одну з механізованих бригад, зокрема це бензопила, сучасний бінокль та багато інших корисних речей. Наразі багато волонтерки для більшої зручності він відправляє і «Новою поштою».

– Для мене особисто волонтерство – це яскрава свічка, яку я запалив. Я зрозумів, що це – моє. Навіть 1500 кілометрів навколо – це не відстань, коли сповнений певною метою. Майже по дві доби я не сплю, коли їду на передову і це не лякає, – каже волонтер.

Водночас разом з дружиною Олексій Святенко виховують двійню, хлопчика та дівчинку, яким нещодавно виповнилося лише 8 місяців. На майбутнє він прагне об’єднати українців в єдиній боротьбі з ворогом, адже на власному досвіді знає, коли гуртуються 2-3 вагомих волонтери до них приєднуються й інші. Головне – щоб була підтримка і розуміння.

Ігор Березинський, спеціальний кореспондент Інформагентства МО України АрміяInform

Фото з особистого архіву Олексія Святенка

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?