Обіцяні державою сто мільйонів гривень «вибухова» Ічня не отримувала

Чужої біди не буває. Голова Ічнянської ОТГ Оксана Андріанова: «Вдячні всім, хто прийшов нам на допомогу!»

Лихо, яке так зненацька спіткало мирну Ічнянщину, нікого не залишило байдужим. Потужні вибухи на військових складах призвели до евакуації тисяч жителів, зупинили роботу лікарні, шкіл, дитсадків. Втім, люди не опускають руки, адже відчули – вони не залишилися наодинці зі своєю бідою.

Про це ми й спілкуємося з головою Ічнянської об’єднаної територіальної громади Оксаною Андріановою.

Оксана Андріанова

– Оксано Юріївно, яка зараз ситуація в місті та навколишніх селах?

– Офіційного дозволу від військових, що всім мешканцям можна вже повертатися додому, на сьогодні ще немає (інтерв’ю я взяв у понеділок – С. Д.). Втім, світло увесь цей час і не вимикалося, воно є. А газ уже ввімкнули. Адже люди на свій страх і ризик все-таки повертаються, підприємства та організації працюють. Тобто життя в Ічні налагоджується! Є лише поодинокі домівки, які ще пустують.

– Знаю, Ви тепер нерідко працюєте до глибокої ночі, а то й до самого ранку…

– Так, часом – і до третьої години ночі, і до четвертої ранку… Роботи, самі розумієте, дуже багато! До мене, як керівника ОТГ, постійно звертаються люди, оселі яких постраждали внаслідок вибухів. Ми вже склали акти щодо 258 таких будинків (поки вийде цей номер газети, їх кількість ще зросте). Нам дуже допомагає оперативний штаб із ліквідації цієї надзвичайної ситуації, який уже переїхав із Парафіївки – до Ічні, під керівництвом в. о. очільника ОДА Юлії Свириденко. Тут зараз мешкають і працюють фахівці з Чернігова. Ми діємо узгоджено: Ічнянська ОТГ, облдержадміністрація, обласна рада. Робимо зараз усе, що тільки можемо. Уже перший пакет актів надіслали до Києва, і ця робота активно продовжується.

– А обіцяні державою сто мільйонів гривень надійшли?

– Ні, на сьогодні їх ще немає… Хоча люди почули цю суму й постійно запитують: де ж кошти?! Втім, сподіваємося, коли всі документи надійдуть до Києва, гроші будуть виділені. Нині кажу, як є: обіцяні кошти на рахунок нашої громади поки не надійшли.

– Найбільше постраждало від вибухів село Августівка, розташоване буквально за три кілометри від військової бази?

– Безперечно. І там є будинки, які взагалі не підлягають відновленню. Отож працюють сім бригад фахівців. Приїхали спеціалісти з Борзни, Бахмача, Прилук, Ніжина… Зокрема, покривають дахи.

– Допомагають і небайдужі люди з усієї України!

– З Києва, Миколаївської, Одеської, Житомирської та інших областей. Передали багато одягу, будматеріалів – ми все це розподілили, роздали. Ще їздили по Ічні, навколишніх селах і роздавали безкоштовно людям продукти: хліб, цукор, гречку, макарони, чай… Хліба ж спочатку не було – боялися його сюди везти! Ми й у магазинах домовилися, дякуємо їм, що безкоштовно хліб роздавали жителям. Взагалі, в цій ситуації громада справді об’єдналася, люди виявили свої найкращі риси. Дуже допомагають волонтери. Приїхали пічники – лагодити в Августівці груби. Та й у інших селах, де є в будинках пошкодження, фахівці працюють. Щиро дякуємо працівникам МНС, Національній гвардії! До кого ми не звертаємося, всі відгукуються, допомагають, хто чим може… Багато допомагають особисто наші депутати обласної ради – Віктор Кияновський та Юрій Болоховець, Ічнянський завод сухого молока та масла, «Росток-холдинг», сільськогосподарське ТОВ «Інтер», Ічнянський національний парк, Прилуцьке лісництво… Просто неможливо перелічити всіх у цьому матеріалі, але ми дуже вдячні всім, хто прийшов на допомогу у такий скрутний для Ічнянщини період.

– Недаремно ж кажуть, що друзі пізнаються в біді!

– Ми й військовому містечку допомагаємо, хоч це – не наша територія. Ось тамтешній дитсадок – на балансі Міністерства оборони, та як же людям не посприяти?

– А з Міністерства оборони фінансова допомога ічнянцям надійшла?

– Поки що ні… Приїздив заступник міністра, подивився. Проте жодних коштів від них ми не отримували. Взагалі, дивно, що військові про трагедію нас фактично не попередили. Ми просто почули вибухи вночі! Я прокинулася й зателефонувала колегам та співробітникам райдержадміністрації… І практично одразу ми розпочали евакуацію людей. Задіяли бригаду шкільних автобусів. А ще допомагали волонтери – небайдужі люди, у яких є автівки. Ви ж уявіть, як це – евакуювати водночас понад 12 тисяч жителів! Однак паніки практично не було. Вдалося все зробити досить організовано та злагоджено. Правда, деякі мешканці заховалися в погребах, буквально не хотіли залишати свої оселі, та ми їх все-таки переконали.

– Бо їхньому життю реально загрожувала небезпека!

– Нині ще працюють сапери, знешкоджуючи вибухівку… Є снаряди, котрі потенційно, будь якої миті можуть вибухнути. Особисто я переконана, що всю цю територію потрібно якомога швидше очистити від смертоносних мін та снарядів, від усього арсеналу зброї. Сапери зверталися до нас за дозволом, щоб зірвати ще деякі досить небезпечні снаряди в Ічнянському районі, однак ми не погодилися. Люди й так налякані, адже вибухи було чути за десятки кілометрів!

– Жителів зі зруйнованих домівок розмістили?

– Аякже! Жоден із них просто неба не лишився. Поселили в гуртожитку нашого коледжу, в лікарні, яка спорожніла. Оскільки немає дозволу військових повертатися, то лікарня, школа, дитсадки поки що не працюють. Пацієнти, які лікувалися в Ічні, тепер знаходяться в Парафіївці. Дітям продовжили канікули.

– Донедавна все-таки відчувалася певна конкуренція між Ічнянською та Парафіївською ОТГ. Однак тепер, коли сталася ця біда, Парафіївська громада вам активно допомагає.

– І це – дійсно велика допомога, за яку ми щиро вдячні! І це ж не лише Парафіївка, а й Іржавець, Івангород…

– Чув, що деяких дітей з Ічнянщини відвезли до Буковелю!

– Правда. Поруч із КПП військової частини є село Дружба, а там – школа. То 120 учнів ми відправили до Буковелю. 33 дитини з Ічнянщини та 27 їхніх батьків поїхали в санаторій «Інгул», на Миколаївщину. А 25 дітлахів із наших багатодітних родин отримали змогу відпочити в Чернігові, у санаторно-оздоровчому таборі «Зелений гай». Діти ж також налякані, бо одна справа, коли щось показують по телевізору, й зовсім інша, коли таке трапилося в рідному краї!

– Який сьогодні настрій у жителів, котрі, попри все, вже повернулися до своїх домівок?

– Люди стривожені, бо небезпека залишається, доки не буде остаточно знешкоджено всю вибухівку. І це, наголошую, неодмінно треба зробити! Але ми віримо, що обіцяні урядом кошти надійдуть, і згодом ситуація на Ічнянщині поліпшиться. Однак Міністерству оборони потрібно зробити належні висновки. Головне, коли трапилося лихо, люди продемонстрували свою єдність, довели, що вони – справді, об’єднана територіальна громада, і здатні зарадити навіть такій великій, підступній біді. Що в наш непростий час не перевелися чуйність, доброта, людяність, самовідданість. Тож я щиро пишаюся своїми земляками!

Спілкувався Сергій Дзюба

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?