Найбільша танкова битва Другої світової війни

78 років тому, 23-29 червня 1941-го, на території України в трикутнику Броди – Луцьк – Дубно відбулася найбільша за всю історію Другої світової війни 1939-1945 років танкова битва, в якій взяли участь понад 4000 танків.

У ній Вермахт був представлений Першою танковою групою групи армій «Південь», якій протистояли механізовані корпуси Південно-Західного фронту Червоної армії.

Німецькі війська наступали, маючі у своєму складі 728 танків та самохідно-артилерійських установок (САУ), тобто чотири дивізії. Їм протистояли 3.356 танків,  тобто п’ять механізованих корпусів.

22 червня, вже наприкінці цієї доби, головне командування Червоної армії прийняло рішення про контрнаступ. При цьому у Йосипа Сталіна і військовій верхівці Збройних Сил СРСР була відсутня достовірна інформація про перебіг воєнних дій на фронті.

Координувати дії Південно-Західного фронту на чолі з Михайлом Кирпоносом особисто прибув начальник Генштабу Георгій ЖУКОВ. Отже, він і несе всю відповідальність за результати свого керування діями радянських військ.

Директива № 3 вищого командування Червоної армії передбачала, що така потужна армада танків повинна була контратакувати угрупування противника на кордоні Володимир-Волинський – Кристинопіль у напрямку на Люблін, оточити і знищити його, і до 26 червня оволодіти Любліном.

А ось хроніка подій цієї злощасної забутої битви:

23 червня радянські танкові з’єднання вступили в бій розрізнено, їхні контратаки зазнали поразки.

Вже 25 червня німецькі танкові дивізії здобули Луцьк.

Тоді командування вирішило атакувати одну 11-у німецьку танкову дивізію силами чотирьох радянських танкових дивізій. Наступ розпочався 26 червня…

Військові фахівці відмічають, що дії механізованих корпусів не координувалися, розвідка також не велася, не всі частини встигли вийти або вчасно прибути на вихідні позиції. Також було мало мотопіхоти, а артилерійська підготовка була умовною…

Саме тому через відсутність зв’язку, розвідки, чіткої взаємодії між сусідами, піхотою та авіацією, ПОСТІЙНІ ЗМІНИ НАКАЗІВ, танкова битва в трикутнику Луцьк – Броди – Дубно стала катастрофою танкових частин Червоної армії.

29 червня 1941-го радянське командування наказало механізованим корпусам відходити, а з 30 червня загальний відступ почав виглядати місцями як панічна втеча…

Механізовані корпуси Південно-Західного фронту були розгромлені. Їх бойові втрати — понад 2.500 танків. Крім того, чимало танків та іншої військової техніки кидали, тобто просто залишали неушкодженими…

Так, 22-й корпус зберіг близько 10 % танків, 8-й та 15-й – до 15 %, 9-й та 19-й – близько  30 %!

Наступаючі німецькі війська за тиждень цієї битви втратили 260 бойових машин, при цьому більшість цих танків та САУ після ремонту знову відправили в бій.

Таким чином, бездарна організація бойових дій призвела до провалу плану відсічі наступаючому нацистському агресору біля кордону та катастрофічній поразці у прикордонній битві, стала основною причиною поразки військ Південно-Західного та Південного фронтів(!) на Правобережжі України.

Відповідальним за цей, як і всі інші розгроми військ Червоної армії, був комуністичний тоталітарний режим, політичне і військове керівництво СРСР, наслідки його державної політики у 1920-ті – 1930-ті роки з Голодомором-геноцидом, політичними репресіями тощо.

А Жуков? Як пишуть у його біографіях «На початку липня Жуков повернувся до Москви і підключився до групи посилення Західного напрямку, де частини Червоної армії зазнавали одну поразку за одною».

Цікаво, що цей улюбленець Йосипа Сталіна так і не поніс жодної відповідальності за цю та наступні поразки і провали. Так, його поступово у 1941 році знизили до посад командуючого фронтів. Проте, на відміну від генерала Павловакомандувача Західного фронту, якого разом із найближчим оточенням розстріляли у липні 1941-го, залишився живим.

Ще риторичне питання. Чому досі в суспільстві панує комуністичний міф, що найбільшою танковою битвою Другої світової війни була в 1943-му під Прохорівкою? Там з обох сторін взяли участь тільки 1.200 танків. Дивно і те, як майстерно комуністична пропаганда також зробила забутою і танкову битву у Білорусі. Інформуємо: 6-10 липня 1941 року була битва під Сінно Вітебської області Білорусі, в якій взяли участь 2070 танків. Звичайно що ж про неї казати, якщо це була чергова катастрофа Червоної армії.

Знання цих та інших незручних для сучасного російського агресора фактів із історії Другої світової війни має чітко показати, чим завершиться їх «можем повторіть». Агресор завжди програє!

Сергій Бутко,

Український інститут національної пам’яті

Навигация по записям

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?