Марина Шумейко рятувала життя воїнів у зоні АТО

OLYMPUS DIGITAL CAMERAМолодший сержант Марина Шумейко майже сім років працює в Деснянському військовому госпіталі. Вона – медична сестра-анестезист відділення інтенсивної терапії.

Колись і не гадала, що пов’яже свою долю з армією, яка стане частиною її життя. Ця дівчина на власні очі побачила страшні події війни на сході України та особисто рятувала життя пораненим українським воякам.
Дитинство Марини пройшло в Десні. Батьки не були військовими, але її дитячі спогади тісно пов’язані з армійським життям. Адже щодня спілкувалася в школі з ровесниками, батьки яких служили, гуляла по містечку, де навколо – військова техніка, люди в одностроях. Все це для неї стало рідним.

Після успішного закінчення навчання в Чернігівському медичному училищі, дівчина працювала в місцевому пологовому будинку. У 2008 році Марина повернулася до рідної Десни, спочатку влаштувалася цивільним медиком, а згодом стала військовим…

У липні-серпні 2014 року молодший сержант Марина Шумейко у складі лікарсько-сестринської бригади (смт. Десна) брала участь в проведенні антитерористичної операції на Донбасі.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

— До поїздки в зону проведення бойових дій я заздалегідь себе морально готувала. Звичайно, хвилювалася, навіть трішки щеміло серце. Я добре знала, що без медпрацівників на фронті не обійтися. А медсестри в АТО – на вагу золота. В той період в зоні точилися важкі бої. Кожного дня гинули наші військові, було багато поранених. Тож без вагань разом з колегами я вирушила на Схід, — розповіла Марина.

Медичний підрозділ,  в якому служила молодший сержант Шумейко, спочатку дислокувався на Дніпропетровщині, а згодом поблизу населеного пункту Антонівка, що на Донеччині. Деснянські військові медики були закріплені за 51 окремою механізованою бригадою. Понад три тижні Марина та її колеги лікували та надавали медичну допомогу бійцям з Волині.

Особливо небезпечним періодом для медиків з Десни була доба перебування під Савур-Могилою.

— Ми, військові медики, не могли постійно знаходитися в одному місці. Як тільки поступила команда, одразу направлялися в пункт призначення, — розповідає медична сестра — В районі цього стратегічного об’єкту відбувалися постійні обстріли. Надаючи допомогу бійцям, наш підрозділ одночасно намагався прорватися ближче до Савур-Могили. Хоч шквальний вогонь бойовиків і ставав на заваді, поставлені завдання того дня ми виконали.

Також важким випробуванням на стійкість для молодшого сержанта Марини Шумейко стала праця з пораненими в Амвросіївці та 61 польовому госпіталі. Свій військовий обов’язок вона виконала з честю – ризикуючи власним життям, рятувала життя українським воїнам.

— Спогади про цю війну ще й досі переслідують мене. Приходилося ховатися у бліндажах, чути вибухи та розриви снарядів. Страшно на війні. Хочеться миру. Проте, якщо буде потрібно знову поїхати на Схід, то я поїду. А хто ж, як не ми? Ми виконували свою роботу і готові до будь-яких умов праці заради миру і спокійного життя громадян України, — говорить медична сестра відділення інтенсивної терапії Деснянського військового госпіталю молодший сержант Марина Шумейко.

Вадим МИСНИК

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?