Київське коріння Володимира Висоцького

25 січня — день народження видатного актора, поета, барда Володимира Висоцького.

Йому було б 79 років. Але прожив він лише 42 з половиною: помер 25 липня 1980 року.

Не всі знають, що Висоцький має походження з України. За національністю Володимир — росіянин по матері і єврей по батькові. Ось дещо про його родовід. Предки з боку матері були російськими селянами. Дід, Максим Серьогін, переїхав до Москви з Тульської губернії ще підлітком, пізніше одружився і мав п’ять чи шість дітей. Працював швейцаром у кількох московських ресторанах. До старості, як і його дружина, не дожив. Їхня дочка Ніна, мати Висоцького, котра народилася 1912 року, осиротіла в юності. Її брат Сергій, репресований у 1930-ті роки, був льотчиком. Воював як репресований, очевидно, «штрафником», помер 1964 року. 1967 року був реабілітований.

Другий брат Ніни Володимир був на 4 роки молодший за неї. На 4-ий день війни потрапив у полон, потім перебував у концтаборі для офіцерів, де, ймовірно, і загинув. Батьківська лінія Висоцького — єврейська, сягає корінням у Брест-Литовський повіт, перед цим, можливо, в Польщу. Прадід поета Шліом Висоцький мав професію склодува, згодом викладав в училищі. Його син Вольф Шліомович прийняв християнство — охрестившись, став Володимиром Семеновичем. У рік початку Першої світової війни поселився в Києві, де одружився на Деборі Євсеївні Бронштейн. Познайомив їх брат дівчини, котрий пізніше служив у російській армії і загинув у Першу світову війну. У шлюбі в подружжя народилося двоє синів: 1916 року — Семен, 1919 року — Олексій. Дід актора Володимир Семенович Висоцький-старший був неординарною особистістю: яскравий, талановитий, із надзвичайним потягом до освіти й підприємливістю. Мав імпозантну зовнішність, подобався жінкам. Навчався в Київському комерційному інституті, одночасно з майбутнім письменником Ісаком Бабелем і в подальшому видатним актором Соломоном Міхоелсом. Пізніше Висоцький перейшов навчатися в Київський університет, де закінчив юридичний факультет. У роки НЕПу організував майстерню з виробництва театрального гриму, а також адвокатську контору.

Подружжя розлучилося на початку 1920-их років. Дебора мала професії акушерки й фельдшера, однак працювала косметологом і була за цим фахом досить відомою в Києві. Перед Другою світовою війною чи на самому її початку Дебора Євсеївна, котра на той час уже назвалася Іриною Олексіївною, вийшла заміж за Георгія Лукича Самоненка. Під час нацистської окупації Києва Дебора чудом вижила, їй довелося ховатися у склепах на Байковому цвинтарі. Згодом карооку жінку з темним волоссям сусіди представляли німцям як українку і не виказали, що вона єврейка, навіть під дулами автоматів. Молодший син Дебори Олексій жив переважно з нею, згодом воював у період фінської війни і на фронтах Другої світової. Пізніше у званні полковника служив у Німеччині, в Україні, у Москві. Між іншим, закінчив факультет журналістики Московського університету ім. Ломоносова, написав кілька книг. Семен Висоцький перед війною перебрався до Москви, навчався в політехнікумі. Його однокурсником був Володимир Серьогін, брат Ніни, майбутньої дружини Семена. Вони одружилися в Москві.Потім за направленням Семен із дружиною поїхали в Новосибірськ. Але родинне життя не склалося. Ніна повернулася до Москви, де 25 січня 1938 року народила Володимира. До самої війни Володя мешкав із матір’ю в Москві, але і батько Семен, і дід Володимир Семенович спілкувалися з хлопчиком постійно. Семен Висоцький невдовзі одружився вдруге. 1947 року його направили служити в Німеччину, мав звання полковника. З дозволу матері 9-річний Володя поїхав туди разом із батьком та мачухою Євгенією Степанівною, яка не мала своїх дітей і дуже любила пасинка. Потім батька направили служити в Київ, куди його дружина часто приїздила з Володею.

Нарешті Семен Висоцький остаточно осів у Москві. З батьком і його дружиною Володя жив аж до закінчення школи. До батькових батьків — євреїв Володимира Семеновича і Дебори Євсеївни (Ірини Олексіївни) — юний Володя ставився дуже тепло. Попри свою величезну зайнятість, прилетів до Києва, щоб провести бабусю в останню путь. Утім, це вже інша частина життя знаменитого актора, поета, барда.