Храм Архістратига Михаїла у Головеньках – перлина дерев’яного зодчества

Історія дерев’яної церкви Святого Архистратига Михаїла у Головеньках, що на Борзянщині (Чернігівщина), тісно переплетена з історією села та його мешканців.

У роки української національної революції Головеньки стали одним із центрів потужного руху за автокефалію, тутешні селяни чинили шалений опір примусовій колективізації та більшовизму.

Церква Архистратига Михаїла у Головеньках – перлина дерев’яного зодчества початку XIX століття. Збудували її 1882 року. Храм привертає увагу капітальними надбанними хрестами – вигадливими, у щиро народному дусі. Проте й самий храм, доглянутий і стриманий у декорі, справляє захоплююче враження. Тішить й ідеально збережена цегляна огорожа – ровесниця церкви.

Цікавою є й історія села. Село Головеньки засноване у першій половині XVII століття.

У 1750 році указом цариці Єлизавети Петрівни новообраному гетьманові Кирилу Розумовському були надані маєтності «на уряд гетьманський». Серед них були села Головеньки та Кербутівка і сотенне містечко Нові Млини. Через 10 років ці землі були надані йому у «вічне і потомственне володіння» та увійшли до Батуринської волості.

Козацькі Головеньки чинили відчайдушний спротив більшовизму. І навіть після програшу визвольних змагань у селі розгорнувся потужний рух за автокефалію Української Православної Церкви. Тут відкрито одну з найбільших в Конотопській окрузі парафій УАПЦ. 1921 року у селі Головеньках Борзнянського повіту Конотопської округи одноголосно було вирішено обрати українського духівника. З 15 кандидатів, які забажали служити в храмі, люди висловилися саме «за отправи, за промову на українській мові».

Автор історії парафії не без іронії підкреслює, що з цих численних кандидатів «були і з сильними голосами, і з великими заслугами, і з довгими бородами», але обранцем став молодий, без бороди, стрижений Савченко.

«Дівственна Головенська парахвія серцем почула, рідна мова заворушила її душу і вона обрала Савченка», – пишуть в книзі «В Українській Церкві велика була духовна сила…».

1929 року головеньківці організували опір після спроби комуністів вилучити землі у незалежних господарників та створити колгоспи. «Червоні» кати сторицею заплатили селянам за їх бажання залишатися господарями на власній землі, занісши Головеньки у так звану «чорну дошку». Нагадаю, режим «чорних дощок» був одним із механізмів Голодомору-геноциду: занесення за рішенням ЦК КПБУ обкомів та райкомів партії цілих районів, населених пунктів, колгоспів, сільських рад на так звані «чорні дошки» означало блокування їх спецзагонами та військами, недопущення виїзду населення за межі цих територій, вилучення всіх продуктів харчування, заборону торгівлі.

У Головеньках це спричинило масову смерть селян. Були серед людоловів і місцеві – так звані «активісти». Нащадки їхні живуть і понині у Головеньках. Та чи замолюють гріх своїх нерозумних предків?

Віталій Назаренко

Навигация по записям

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?