Фарс виборів фарсу демократії 127 так званих кандидатів на так званих виборах до парламенту.
Нинішні позачергові вибори до парламенту по округу № 205, а це більша частина Чернігова, схоже, принесуть світовий рекорд.
Нагадаю, що ці вибори, призначені на 26 липня через те, що обраний восени депутат був призначений головою обласної державної адміністрації.
А чи не є зайвою розкішшю витрати державного бюджету в час війни на ось такі позачергові вибори? Адже їх кошторис — 3 мільйони гривень. І лише дещиця цієї суми повернеться до бюджету.
Мова про те, що грошова застава кандидата в розмірі 12180 гривень повертається лише переможцеві виборів. Отож, якщо буде, як це бувало на виборах, з півтора десятка кандидатів, невдахи виборів повернуть до бюджету десь 5 – 6 відсотків їх кошторису.
Та в цьому сенсі приємно було помилитися: до бюджету повернеться близько половини цих витрат. Річ у тім, що Центральна виборча комісія зареєструвала по округу… 127 кандидатів! Уже встановлено всеукраїнський, а, може, й світовий рекорд кандидування по округу, гідний Книги рекордів Гіннеса.
Гляньмо уважніше на цей довжелезний (буде більш як метровий виборчий бюлетень) список кандидатів. Виявляється, в парламент країни — головний, власне, єдиний законодавчий орган держави — можна балотуватися, кому не лінь. Інтереси двохсот тисяч виборців округу, мешканців міста, беруться представляти 85 кандидатів (дві третини!), які взагалі не проживають у Чернігові. Географія тут — від Галичини до Донбасу. В адресах кандидатів — Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ, Харків, райцентри і села (!) Одещини, Київщини, Вінниччини, Донеччини, Львівщини, Запоріжжя, Полтавщини, Чернігівщини, а ще ціла когорта киян.
Серед зареєстрованих — 46 безробітних! Додайте ще п’ятьох пенсіонерів, і виходить, що 51 людина, окрім законодавчої роботи, шукають у парламенті заробітку.
Звичайно, приємно, що наш безробітний може внести понад 12 тисяч гривень кандидатської застави, але, очевидно, й таким людям не завадять депутатська зарплата і «чайові».
Ви гадаєте, писати й ухвалювати закони, за якими житиме вся держава, так уже складно? Нічого подібного. У депутати сміливо рвуться 14 кандидатів, за плечима яких — освіта в ПТУ, профтехосвіта, як і сказано в постанові ЦВК. Узагалі список кандидатів дає цікавий зріз нашого суспільства. Є кандидати з
освітою ПТУ, котрі займають посади директора» такої-то структури, є навпаки: люди з солідними дипломами — безробітні.
Що спонукає натовпи людей претендувати на мандат депутата парламенту держави? Мабуть, «висока суспільна мотивація». І то лише злі язики торочать про якісь інші мотивації, щоб за ці «мотивації» бути клоном (чи клоуном), підсадною качкою грошовитих і «владовитих» кандидатів.
Якщо ж серйозно, то не лише змагання грубих грошей і грубого адміністративного, владного ресурсу двох найбільш «розкручених» кандидатів роблять ці вибори фарсом демократії. А й ось таке «балотування». Апелювати до честі й совісті десятків подібних «балотантів», котрі продають своє ім’я, — марна справа: честь і совість у декого давно вимірюються кольором купюр.
Усе це — доведені до абсурду брудні виборчі технології. Нареєструвати кандидатів, щоб від кожного мати представника у виборчих комісіях, бо, виходить, що й по сьогодні діє сталінська формула: важливе не те, як голосують виборці, а хто і як рахує їхні голоси.
Навіть такий нюанс. Якщо у твого реального суперника прізвище починається з «вищої» літери алфавіту, не дай, Боже, щоб він ішов першим за списком у бюлетені, бо частина виборців далі першого прізвища не читають. Тоді терміново шукають «кандидата» з прізвищем на літеру «А», при потребі й на «Аа», для чого можна навіть «попросити» того змінити прізвище. Або висування «балотанта», прізвище якого лише на одну літеру відрізняється від прізвища одного з найбільш «розкручених» кандидатів, а ім’я взагалі однакове. Вгадайте «з трьох разів», хто міг найняти такого «балотанта», чи, скажімо інакше, кому вигідне таке «висування»? До речі, можна висунути й особу з абсолютно однаковим, як у відомого кандидата, прізвищем, навіть ім’ям і по батькові — цього ж закон не забороняє. До цього в нинішньому фарсі ще не дійшло, але все попереду, нові виборіади.
Це вже не смішно. Як і бруд, що наростає з ходом кампанії. То хтось таємничий обписує перші поверхи будинків — гарно відремонтовані магазини, офіси, ательє — «агітаційними» написами. Причому штаби основних кандидатів указують пальцем один на одного: мовляв, то не ми, то провокація конкурента. А то ось громадські активісти й міліція затримали цілий автомобіль так званих «газет», які роздавали в центрі міста.
У цій газеті, яка не посоромилася прибрати славну назву «Наш Чернігів», розповідається, що один із кандидатів — аферист, їсть людське м’ясо і взагалі син Путіна. Інший кандидат марно хвалиться кількома своїми дітьми,
бо з цими дітьми йому колись «допоміг» його основний суперник на виборах. І так далі... Потім пішли якісь дивні дзвінки про «замінування», аби зірвати заходи кандидата-суперника.
Міліція елементарно могла б встановити творців отої самозваної «газети» без жодної реєстрації і вихідних даних. Як і тих, хто обмальовує стіни будівель. Але, схоже, правоохоронці воліють ухилятися від ситуацій, де пахне (точніше, тхне) політикою, чим є і виборчі кампанії.
Фарс нинішніх виборів по округу наче зайве підкреслює недолугість мажоритарної системи виборів. Утім, не набагато краща в нас і пропорційна, партійна система, враховуючи, чим є наші так звані партії, ці політхолдинги, придатки олігархату. Зараз у нас діє змішана система парламентських виборів, тобто суміш двох убогих систем. А ось нормальну пропорційну систему з відкритими списками все чомусь не впровадять.
Про не юридичні, а політичні, суспільні, моральні аспекти такого фарсу на виборах мова окремо. Напрошується навіть така версія: хтось хоче довести ситуацію до фарсу й абсурду, щоб продемонструвати убогість нашої української демократії. Версія екзотична, але в нас уже перестаєш дивуватися
будь-чому. Якщо хтось затіває ось таке, то це зайвий клопіт. Тому що й так давно зрозуміла наша ситуація з виборами, політичною структуризацією, партіями, побудовою в нас справжнього громадянського суспільства. Зрозуміла й без цього цирку. І тут, на відміну від цирку, не до сміху.
Петро АНТОНЕНКО, м.Чернігів
А Корбану закон не писаний і методи — тільки брудні. Йому взагалі море по коліно, бо його і олігархи і Ярош підтримує