Екс-голова РДА хоче уникнути покарання

Через більш ніж півтора року з моменту вироку апеляційного суду Чернігівської області та безрезультатного розшуку правоохоронцями колишній голова Бобровицької райдержадміністрації, якого затримали з «міченими» грошима на руках, може уникнути покарання.

Журналістське розслідування.
Верховний суд скасував ухвалу апеляційного суду Чернігівської області та призначив новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Чому так довго «думав» суд, де перебував усі ці півтора роки Микола Супрун, чому прокурори більше не виявляють активності і хто може стояти за «вирішенням» питанням втікача екс-голови у суді? Ми провели власне розслідування і з’ясували багато цікавого.

 Голий, як бубон

Микола Степанович Супрун – колишній голова Бобровицької райдержадміністрації – повернувся на лаву підсудних. Щоправда, з часу остаточного вердикту апеляційної інстанції засуджений за корупцію чиновник не відсидів за ґратами ані дня з шести років, як того вимагала Феміда.

26 червня 2017 року апеляційний суд Чернігівської області залишив у силі рішення Ніжинського міськрайонного суду від 19 лютого 2016 року і визнав Супруна винним у вчиненні корупційних дій. Судом було доведено, що чиновник взяв 45 тисяч гривень хабара. За це Миколі Супруну присудили 6 років за ґратами, з позбавленням права обіймати державні посади на 2 роки, конфіскацією всього майна та позбавленням 5-го рангу 3 категорії державного службовця. Оскільки підсудний перебував під заставою, то під варту в залі суду його не взяли. Коли ж правоохоронці прийшли виконати вирок, то за місцем реєстрації засудженого не виявили. Не було його і вдома у колишньої дружини, з якою він завбачливо розлучився. Власне, і конфісковувати на користь держави у Миколи Степановича, як виявилося, особливо нічого – після звільнення він тривалий час перебував на обліку на біржі праці, жив невідомо де і на одну допомогу від держави. А не так давно, як виявилося, чоловік був щасливим власником низки об’єктів нерухомості.

Як відомо, Микола Супрун двічі очолював Бобровицьку РДА: з вересня 2009-го до літа 2010-го року та з травня 2014-го до серпня 2015-го року.

З цими датами пов’язана низка щасливих моментів в житті родини Супрун. Шкода, але радість від купівлі нерухомості не передасть жоден державний реєстр майнових прав на нерухоме майно. Але ми все ж спробуємо відтворити неймовірну атмосферу тотального щастя.

Так, наприклад влітку 2010-го року Микола Супрун залишає пост керівника району, а вже в жовтні того ж року його дружина Катерина Борисівна Супрун стає щасливою власницею трикімнатних апартаментів в столиці України, загальною площею 70,9 кв. м. І якщо вірити Єдиному державному реєстру отримувачів субсидій Мінсоцполітики, то принаймні останні кілька років жила вона там не зовсім по-багатому і отримувала від держави субсидії. Тільки за опалювальний сезон 2018-2019 років держава компенсувала власниці 7 тисяч 834 гривні 9 копійок!

Значно більшою була субсидія у Катерини Борисівни на квартиру в Бобровиці по вулиці Чернігівській. Сума компенсацій від держави за опалювальний період 2017-18 років склала 9 тисяч 551 гривню 37 копійок.

Але повернемося до Миколи Супруна, майно якого, згідно з постановою суду, мало перейти у власність держави Україна. Одначе, на час судового вердикту Микола Степанович виявився буквально роздягнутим до нитки.

У серпні 2015 року – саме після того, як він погорів на хабарі, – чиновник продає все майно: будинки, квартири і навіть 0,01 га землі під будівництво. Чим же володів колишній голова РДА? Виходячи з витягу відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до 20 серпня 2015 року Микола Супрун був власником багатьох об’єктів нерухомості в низці населених пунктів різних областей України. Зокрема: квартири у місті Горохів Волинської області, будинку в селі Гуньки, що на Вінниччині, квартири в Артемівську Луганської області, дачі в Одеській області, двох квартир в Одесі, будинку в селі Верхня Сироватка, що на Сумщині, та по приватному будинку в Бахмачі й Бобровиці. Перефразовуючи товариша Шпака з відомої комедії режисера Гайдая: «Всьо нажито нєпасільним трудом».

На четвертий день після вироку Супрун виїхав в Росію

Отож, на час судового вердикту, майна у Миколи Супруна не було, тож і забирати нічого. Хіба що окрім нього самого. 26 червня 2017 року, коли оголошували рішення Апеляційного суду, колегія не зазначила «взяти під варту в залі суду». Отож ніхто наручників Степановичу не надів. У цьому разі процедура така: рішення з апеляції направляють у суд першої інстанції (у даному випадку – Ніжинський), звідти документи перенаправляють за місцем проживання засудженого (Бобровиця), і як тільки поліція їх отримує – йде виконувати. Забирають у камеру, потім відвозять у СІЗО, а звідти вже направляють у конкретну колонію.

21 липня прийшли документи. Поліція до Супруна – а його немає вдома. Кажуть, востаннє його у Бобровиці бачили після проголошення рішення суду. Пішли чутки, що втік до Росії (як і засуджений за хабарництво колишній мер Сновська Роман Зуб). Щоб спростувати чи підтвердити дані про розшук і можливий перетин кордону, ми звернулися до МВС. Там відповіли, що це – службова таємниця і вони не мають права її розголошувати. А от у прокуратурі Чернігівської області відповіли, що володіють інформацією про здійснення розшуку Супруна.

З власних джерел нам стало відомо, що на четвертий день після оголошення вироку, 30 червня 2017 року, Микола Супрун перетнув державний кордон з Російською Федерацією у пункті пропуску «Гоптівка» у Харківській області. В Росії екс-чиновник пробув більше одного місяця і 6 серпня 2017 року повернувся в Україну, перетнувши кордон у пункті пропуску «Бачівськ». А 14 серпня Супруна оголосили в розшук.

Новий поворот у справі

А доки хабарника безрезультатно шукали «органи», його справа припадала пилюкою на полицях Верховного суду – вищої касаційної інстанції. 27 лютого 2019 року трапляється диво – Верховний суд виносить постанову на касаційну скаргу адвокатів Миколи Супруна.

«Касаційну скаргу задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року скасувати і призначити новий розгляд у справі», – йдеться у рішенні суду.

Тобто суд виносить рішення, яким, за цілком надуманими підставами, скасовує вирок і направляє справу на додатковий розгляд до апеляційного суду Чернігівської області. Незважаючи на беззаперечність факту отримання Миколою Супруном хабара, суд касаційної інстанції раптом робить висновок, що судами нижчих інстанцій нібито в «недостатній мірі» проаналізовано умисел підсудного, адже останній голослівно наполягав на тому, що ці гроші він хотів використати на будівництво РАЦСу (хоча жодних доказів цього суд так і не отримав).

З рішенням Верховного суду можна пов’язати кілька цікавих фактів. Так, до цього часу у екс-чиновника був один захисник – Олександр Пода, тепер він укріпив захист ще й недешевим адвокатом Іваном Маловатським.

Прізвище Маловатського фігурувало у низці резонансних справ, де він представляв інтереси солідних клієнтів. Так, наприклад, у грудні 2018 року він представляв інтереси дружини екс-керівника «Укртранснафти» Олександра Лазорка, який переховується у Лондоні від кримінального переслідування. Іван Маловатський – один із захисників Геннадія Корбана. Більше того, у травні 2019-го року за скаргою Маловатського було закрито кримінальну справу проти екс-очільниці Нацбанку Валерії Гонтарєвої.

Як видно, адвокат не з дешевих. Звідки гроші у безробітного екс-чиновника? З цього приводу у Бобровиці висловлюють різні версії – одні кажуть, що хтось у Росії дав грошей, інші – що помагає дружина. Формально, вона, звісно, колишня. Але як тільки формально колишня дружина Катерина Супрун продає двоповерховий маєток у центрі Бобровиці – справа екс-чоловіка одразу ж рухається з місця. Заяви про маєток, звісно, ж не голослівні, а підкріплені конкретними фактами. Ми навіть зумисне з’їздили туди, щоб переконатися в тому, що за вказаною в держреєстрі адресою розташований саме розкішний маєток, а не хатка на курячих лапках.

Отже, у травні 2018 року нотаріусом припинено право власності Катерини Супрун на будинок в місті Бобровиця по вулиці Маяковського, 9. Це – двоповерховий котедж площею 208 квадратних метрів. Житло – елітне, обгороджене добротним парканом, із камерами зовнішнього відеоспостереження. Наразі складно знайти інформацію про його вартість, але в Бобровиці ціни на нерухомість через наближеність до столиці є доволі високими. Ріелтори кажуть, що приблизно такого типу будинок обійдеться покупцеві у 80-100 тисяч доларів.

Прокурори «зливають», НАБУ не бачить достатніх підстав

Ще один цікавий факт у справі – це поведінка представника державного обвинувачення під час розгляду справи в апеляційному суді – той був пасивним, як вільний слухач. Можливо, через те, що начальник департаменту Генеральної прокуратури України з підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадян або держави у судах Сергій Миколайович Тимченко є вихідцем із села Браниця Бобровицького району Чернігівщини. Його часто бачать на малій батьківщині, він має добрі стосунки із багатьма бобровичанами, а місцеві говорять, що навіть бачили його разом з Миколою Супруном. Зрозуміло, якби Тимченко захотів, то дав би чітку команду розвалювати справу. А те, що її «спускають» було видно вже під час розгляду апеляції, на якій сторона обвинувачення поводилася підозріло байдуже: прокурор не проявляв ніякої цікавості, не ставив питань, не уточнював жодних обставин, не заперечував навіть проти найбільш безглуздих клопотань сторони захисту. Можна припустити, що у такій бездіяльності прослідковується вказівка згори. У зв’язку з цим я, журналіст Віталій Назаренко, написав заяву до Національного Антикорупційного бюро з проханням перевірити факти можливого втручання високопосадовця Генпрокуратури у справу з чітким корупційним душком.

І ось яку відповідь я отримав: «Головним підрозділом детективів НАБУ за результатами розгляду заяви встановлено, що у повідомленні не наведено об’єктивних даних, що свідчать про вчинення начальником Департаменту з підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в суді Тимченком С.М. кримінальних корупційних правопорушень, у зв’язку з чим відсутні достатні правові підстави для внесення детективами НАБУ відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань».

?

Просто кажучи, детективи НАБУ не захотіли напружуватись, втім, листа з відповіддю направили не лише мені, але і в ГПУ.

Ще одна млява реакція прокурорів! Незважаючи на те, що Микола Супрун більше ніж, півтора роки перебував у розшуку, прокуратура навіть не подала клопотання про зміну запобіжного заходу, адже в даному випадкові після рішення апеляційної інстанції Микола Супрун мав би сидіти в СІЗО як людина, яка порушила умови запобіжного заходу.

З цього приводу я звернувся з відповідним запитом до прокуратури Чернігівської області. Звідти отримав таку відповідь: «Після постановлення ухвали апеляційного суду Чернігівської області клопотання про зміну запобіжного заходу органами прокуратури не подавалися…»

Чому прокурори не подають клопотання про зміну запобіжного заходу, а просто констатують очевидний факт – мені так і не пояснили. Разом із тим прокурори відмовилися надати інформацію про те, де увесь цей час перебував Супрун, посилаючись на ч. 4 статті 8 Закону України «Про державну таємницю».

«Інформація про місцеперебування Супруна М. С. під час його розшуку є інформацією про результати оперативно-розшукової діяльності, яка становить державну таємницю та розголошенню не підлягає», – відписали в прокуратурі Чернігівської області.

Судячи з відповідей і поведінки тих людей, які б мали представляти державне обвинувачення в суді, стає очевидним, що справу намагатимуться «злити». Чи не виявиться раптом, що 45 тисяч гривень, які взяв у руки Микола Степанович, він збирався пожертвувати на будівництво перинатального центру, яким так завзято опікується народний депутат Олег Дмитренко? Саме його захист Супруна хоче бачити свідком у справі. Джерела в оточенні нардепа повідомляють, що той таки має намір з’явитися на суд. Очевидно, справи минулого не полишають у спокої народного обранця, та й обвинувачений може розв’язати язика.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Навигация по записям

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?