Другий випуск магістрів-юристів відбувся у Чернігові

У добру путь! У залі Чернігівського Апеляційного суду цього дня було напрочуд святково – красиві, шляхетні, щасливі юнаки і дівчата; задоволені, доброзичливі викладачі; цікаві почесні гості; неймовірне море усмішок і квітів!

Ці небуденні урочистості – з нагоди другого випуску магістрів Академії Державної пенітенціарної служби. Дипломи державного зразка отримали наразі 35 випускників-магістрів, які вчилися за державним замовленням та за кошти фізичних і юридичних осіб, за спеціальністю «Право». До речі, частина магістрів заочної форми навчання вже успішно працюють у судах, адвокатських компаніях, прокуратурі, пенітенціарній службі та інших наших правоохоронних структурах.

Випускників тепло привітав ректор Академії ДПтС полковник внутрішньої служби Олексій Тогочинський.

— Отримуючи справді конкурентоспроможний диплом державного зразка, Ви не просто здобули освіту, адже це – новий шанс і перспективи, — зазначив Олексій Тогочинський. —Вірю, що в цю мить Ваші батьки пишаються Вами, а Ви зможете пронести велич нашої alma-mater крізь усе своє життя. Це – дуже радісний день! Хоча водночас відчуваю Ваш щирий сум прощання з нашою Академією, зі своїми викладами та друзями. Втім, знайте, що тут,  в Чернігові, є люди, які знають і пам’ятають про Вас, пишаються Вами й завжди раді бачити Вас тут. Зичу Вам міцного здоров’я, любові та щастя! Творіть добро, а ми будемо поруч.

Привітали з чудовим святом магістрів і голова Чернігівського апеляційного суду Геннадій Салай; суддя у відставці, голова Апеляційного суду Чернігівської області у 2010-2018 роках, а нині – викладач Академії, доктор юридичних наук Садіг Тагієв та заступник начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Алла Єдомаха.

Отримала диплом і Анастасія Дєдкова, така чарівна, усміхнена та щаслива. Із задоволенням пояснила:

– Тепер я магістр за спеціальністю «Право», випускник Академії Державної пенітенціарної служби! Одним словом – юрист. Була студенткою, вчилася тут за контрактом. Спочатку через чотири роки одержала звання бакалавра, а далі – ще за півтора роки, отримала чудовий диплом магістра з відзнакою.

– Тобто Ви – відмінниця? Що ж, вітаю з таким успіхом, це – почесно!

– Дякую, – посміхається. – Вчилася із задоволенням, старалася, і самій було дуже цікаво. Відверто кажучи, вчитися за контрактом в Академії – зручно, адже тут дійсно сприятливі умови. Хороші, досвідчені, висококваліфіковані викладачі, які дають належні знання. У мене – багато улюблених викладачів, і всім їм я дуже вдячна! Тут добре влаштовані навчальні аудиторії, мультимедійне забезпечення. Дуже гарно! Звісно, я щиро сумуватиму за такими комфортними та незабутніми роками навчання. І радитиму юнакам і дівчатам, котрі хочуть стати юристами, вступати саме до Академії Державної пенітенціарної служби в Чернігові – такому стародавньому, красивому та затишному місті.

– Звідки Ви родом?

– Взагалі, я – родом із маленького містечка Дружба, з сусідньої Сумської області. Моя матуся працювала на митниці, а тато за спеціальністю – машиніст, залізничник. Їм із самого початку дуже сподобався мій вибір, тож вони постійно, в усьому підтримували мене. Мама приїздила зі мною на вступні іспити, й одразу ж сказала, що я – молодець, і все роблю правильно!

– А як Ви дізналися про Академію Державної пенітенціарної служби?

– Я хотіла вступати саме за спеціальністю «Правознавство». Тому шукала такий вищий навчальний заклад в Інтернеті. І знайшла! Коли я приїхала сюди, то одразу мені все дуже сподобалося: тут – справді гарно, створені чудові умови для навчання. Отож жодного дня не пошкодувала, що вступила сюди, правда.

– Де працюватимете тепер?

– Хочу вступити до аспірантури й продовжити навчання в рідній Академії. Це – моє велике бажання, моя мрія, і сподіваюся, вона здійсниться! Навчання в аспірантурі – чотири роки. Збираюся захистити кандидатську дисертацію.

– А що далі – працюватимете викладачем у рідній Академії?

– Ще не замислювалася над цим, поки маю мету вступити до аспірантури, це вже буде для мене неабиякий успіх! А далі – побачимо. В будь-якому разі, я завжди з великим теплом пам’ятатиму про Академію та наших викладачів.

У Владислава Семіцкого теж був піднесений настрій:

– Наразі здобув вищу освіту в Академії ДПтС. Відтепер магістр, лейтенант внутрішньої служби. Народився я в селі Мусіївка Запорізької області. Мої бабуся та дідусь і мама, дізнавшись про мій вибір, відреагували дуже добре. Більше того, вони мною щиро пишаються! І звісно, мені це – дуже приємно, що близькі так усе гарно, позитивно сприймають, по-справжньому вірять у мене. Бабуся все життя трудилася дояркою, дідусь працював водієм, а мама – перукар. Чудові люди!

– Роки навчання минають швидко…  

– Так, і мені тут було добре! По-перше, навчання в Академії для мене було безкоштовним, а це – важливо. Також я дуже задоволений викладачами, котрі всі ставилися до нас із розумінням, напрочуд доброзичливо, а головне – надали саме ті необхідні знання, які, безперечно, знадобляться в подальшому житті.

– Можете когось назвати? Думаю, їм буде дуже приємно.  

– Так, я щиро, від усієї душі, дякую своєму чудовому викладачеві Леоніду Прохоровичу Самофалову, керівнику моєї дипломної роботи, який в усьому мені допомагав. Щиро вдячний і нашим викладам із фізичної підготовки – Андрію Андрійовичу Головачу та Сергію Миколайовичу Лисюку. Це – щирі і небайдужі люди. Вони внесли вагомий внесок у мій фізичний розвиток. Завжди допомагали (і не тільки мені, а всім курсантам) в усіх починаннях та справах, підтримували.

Я щиро дякую і нашому ректорові – Олексію Михайловичу Тогочинському та всьому керівництву Академії Державної пенітенціарної служби. Спасибі Вам!

– Отже, закінчилося навчання. Ви вже знаєте, де працюватимете зараз?

– Так, працюватиму за держзамовленням, в системі державної кримінальної виконавчої служби, у Вінниці. Вже у мене були стажування та практика. Отож я готовий. Може, ще не на всі сто відсотків, досвіду не вистачає, однак почуваюся доволі впевнено. Сподіваюся на краще.

– Про що мрієте?

– Хочу стати справжнім, досвідченим професіоналом, заслужити повагу та довіру колег. Це – моя мета. А заповітна мрія – одна й головна: це мир в Україні. Адже я  хочу жити і працювати на рідній землі, у суверенній Українській державі. Бо людині вдома має бути найкраще, так я вважаю.

– У Вас є хобі? Чим захоплюєтеся?

– Займався гирьовим спортом. Люблю футбол і баскетбол. До речі, в нашій Академії створені всі умови для розвитку фізичної підготовки юнаків і дівчат, тут – відомі та досвідчені тренери. Чудовий спортзал, діють спортивні секції, зокрема з боксу, боротьби. Взагалі, в нашій Академії добре і навчатися, й відпочивати, є де і дозвілля своє проводити.

– А книжки читаєте?  

– Так, я дуже люблю читати, постійно займаюся своїм самовдосконаленням, самоосвітою, прагну бути цікавим співрозмовником, мати й загальну ерудицію. Це наразі теж важливо в моїй професії. І фахову літературу постійно читаю, адже постійно відбуваються ті чи інші зміни, й потрібно обов’язково знати про них. У пенітенціарній системі повинні працювати особистості, всебічно розвинені люди. Наприклад, я аналізую реформи, котрі зараз відбуваються в Україні (їхні плюси та мінуси), і розповідаю про це своїм дідусеві й бабусі.

– Щиро зичу Вам успіхів, Владиславе! Щоб у Вашому житті було поменше тернів, а натомість – побільше радощів та любові!  

– Дякую і Вам, пане Сергію, та читачам вашого видання.

Сергій Дзюба

Навигация по записям

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?